Status Updates From Хризантеми

Поки що, це дуже естетично, атмосферно і при цьому якось похмуро, тривожно, готично, наче я читаю не про дитинство і літо, а про кінець листопада і.. старість?

Існує суворе правило вічної переміни матерії, що є на землі. Жорстока дисципліна буття, закон, якого людина ніяк не в силі змінити.

Ніби за всіма ознаками книга мала мені подобатись (написано справді дуже красивою мовою), але так бісить головна героїня, що аж дуже бісить (це ж ще і автобіографічна повість)) чимось нагадує «Меланхолійний вальс»