Status Updates From Бунтарки: нові жінки і моде...

Ми не можемо робити висновки про її погляди протягом усього життя, поки є стільки непрочитаних текстів.

Хоча заради шлюбу з коханою Іван Яблонський став не лікарем, як мріяв, а священиком, як того вимагали батьки нареченої, однак це не виправдалося як інвестиція в сімейне життя.

Вона написала свій magnum opus про світ, який усього за кілька років пішов у небуття. Прототипів (реальних і потенційних) її героїв вивезли в Сибір, запроторили в концтабори, знищили у битвах Великої світової війни...

Власне кажучи, можна було вмерти. Це був би простий, але нецікавий вихід... мене обурювала до глибини душі перспектива щезнути безслідно.

Так, спогади Надії Суровцової мені тепер теж треба

І щось від Наталі Романович-Ткаченко почитати хочеться. Яка підступна книжка, тільки розширює плани на читання

«Жінка, що любить свого чоловіка, тим більше хоче самостійного заробітку, чим дужча її любов до чоловіка, — бо хіба ж можна дивитися спокійно, як коханий над силу працює — і на себе, і на дітей — і ще на мене?»

До речі, Климентій Квітка й Оксана Стешенко були «звідними батьками» Володимира (у 20-х роках звіздини запровадили як альтернативний до хрестин радянський обряд).

Необхідність поновного відкриття мови майбутня українська письменниця назве «гіпнозом російської школи» і закликатиме боротися з «фетишами» цієї «казенної школи».

Єдиною легітимною формою благородної жіночої печалі був траур; усе інше сприймалося або як симптом тієї ж таки істерії (в аристократів чи середнього класу), або ж як вияв некультурності чи нестриманості.

Щось від Олександри Судовщикової-Косач (псев-донім — Грицько Григоренко) теж треба якось почитати при нагоді

«ми поцілувались міцно, міцно» — так скінчився надземний, сріблястий «сон літньої ночі».

«[…] вона виконувала «якісь обовʼязки й знаходилась при київському суді; та служба та прийшлась не по мислі Олександрі, і вона свою посаду покинула. Жила на свої кошти, дуже мізерні, та без прикрого для неї оточення»

Вже сама семантика імені головної героїні Марії вказуе на відреченість від світу радості та страждання (від давньоєвр. «гірка», «сумна», «зречена»).

О, останнього тлумачення свого імені я не знала)

«Через кладку» Ольги Кобилянської теж треба почитати

Проте головною небезпекою авторка вважає неволю внутрішню, не усвідомлену як неволя, бо вона є частиною безконфліктного автонаративу, що формується в межах накинутих, інтеріоризованих соціальних уявлень.

Природа, перетворена (чи спотворена) культурою, мститься в єдиний доступний їй спосіб — повертаючись у перверсивних, демонізованих формах.

«Ти засвята, щоб цілувати тебе. Справжня любов гасить полумʼя жадоби.»

Так, «Хризантеми» Уляни Кравченко теж треба срочно читати

Гордієнко не затримується в місті надовго — відʼїжджаючи, він зізнається молодій учительці, яку весь цей час обмовляв і принижував, що насправді був у неї таємно закоханий.

От мразь!

конструювання образу «ідеальної», ідеологічно «правильної» патріотки чи феміністки, що ними воліють міряти переконання реальних людей, завжди приречене на провал.