Maria’s Reviews > Бунтарки: нові жінки і модерна нація > Status Update

Ми не можемо робити висновки про її погляди протягом усього життя, поки є стільки непрочитаних текстів.

Хоча заради шлюбу з коханою Іван Яблонський став не лікарем, як мріяв, а священиком, як того вимагали батьки нареченої, однак це не виправдалося як інвестиція в сімейне життя.

Вона написала свій magnum opus про світ, який усього за кілька років пішов у небуття. Прототипів (реальних і потенційних) її героїв вивезли в Сибір, запроторили в концтабори, знищили у битвах Великої світової війни...

І щось від Наталі Романович-Ткаченко почитати хочеться. Яка підступна книжка, тільки розширює плани на читання

«Жінка, що любить свого чоловіка, тим більше хоче самостійного заробітку, чим дужча її любов до чоловіка, — бо хіба ж можна дивитися спокійно, як коханий над силу працює — і на себе, і на дітей — і ще на мене?»

До речі, Климентій Квітка й Оксана Стешенко були «звідними батьками» Володимира (у 20-х роках звіздини запровадили як альтернативний до хрестин радянський обряд).

Необхідність поновного відкриття мови майбутня українська письменниця назве «гіпнозом російської школи» і закликатиме боротися з «фетишами» цієї «казенної школи».

Єдиною легітимною формою благородної жіночої печалі був траур; усе інше сприймалося або як симптом тієї ж таки істерії (в аристократів чи середнього класу), або ж як вияв некультурності чи нестриманості.

Щось від Олександри Судовщикової-Косач (псев-донім — Грицько Григоренко) теж треба якось почитати при нагоді

«ми поцілувались міцно, міцно» — так скінчився надземний, сріблястий «сон літньої ночі».