Lilia > Recent Status Updates

Czasem wpadała z niezapowiedzianą kontrolą któraś z sióstr, zapalała elektryczne światło i krzyczała po niemiecku, że ręce natychmiast na kołdrę, małe świntuchy, bo wam włosy na dłoniach wyrosną! Nie rozumiatem wtedy jeszcze, o co jej chodzi, i oczywiście nie miałem odwagi zapytać.

“Timeo Danaos” - не довіряй подарункам або добрим намірам ворога

Najpierw należałoby się zastanowić nad tym, czy Bóg Ojciec istnieje, czy raczej to strach przed wszystkimi ojcami i kajzerami tego świata każe nam wierzyć w kogoś większego od nich, kogo oni muszą albo przynajmniej powinni się bać tak, jak my boimy się ich.

Jesteśmy też,rozciągniętym na wiele lat męczeństwem mojej matki, męczeństwem, które mój ojciec dostrzegał,tak jak widział straszne życie ciągnącego pod ziemią wagoniki z urobkiem konia, i do którego miał stosunek podobny jak do końskiego —współczuł jej, ale uważał to męczeństwo za część naturalnego porządku,a z tym dyskutować nie sposób,tak jak nie sposób dyskutować ze śmiercią.

Jeżeli chodzi o geniusz w literaturze, drodzy panowie, to najpewniejszym znakiem tego, że dzieło jest wybitne, świadczy fakt, iż nie podoba się kobietom.

🙃

«Іноді мені здається, що десь поряд стоїть вавилонська вежа і люди стали глухонімими вавилонянами, не здатними почути інших. А коли люди не здатні чути, вони хапаються за зброю. Вони готові вбити через своє нерозуміння.»

«Їх страшенно дратувало, що ніхто тут не знав російської, що ніхто не звеличував Сталіна й комунізм. Їх обурювало, що до них ставились як до рівних, а не як до обраних Жовтневою революцією встановити найдосконаліший у світі лад.»

«Колись люди вміли жити зі смаком, думали не тільки про зміст, а й про форму. Краса відігравала величезну роль. Потім усе стало пріснішим. Мені здається, що красу за радянських часів хотіли знищити як таку. Щоб усе було практичним»

«В його тілі стирчав ніж. Клім тихо промовив: «Он на нас напал. Ми толька защіщалісь». Тоді червоноармієць нахилився, витягнув із плоті ножа, витер його об рукав своєї шинелі і повторив: «Он на нас напал. Он сразу нас не взлюбіл».»

«Розумієш, поки ми навчаємось у школі, нас знайомлять тільки з класиками, а тим часом десь зовсім поряд, через квартал сидить на лавці під міськими каштанами й годує голубів живий майбутній класик.»

“Wiesz, jaki jest najczęstszy błąd, który popełnia człowiek w chwili niebezpieczeństwa? Wydaje mu się, że jego życie jest wyjątkowe i że śmierć go nie dotyczy. Człowiek nie wierzy we własną śmierć.”

“Wiesz, jaki jest najczęstszy błąd, który popełnia człowiek w chwili niebezpieczeństwa? Wydaje mu się, że jego życie jest wyjątkowe i że śmierć go nie dotyczy. Człowiek nie wierzy we własną śmierć.”

«Найулюбленішою забавою була ловля пацюків… Потім тих пацюків продавали одному божевільному діду, що мешкав на Казбеті. Пацюків він прокручував через мʼясорубку й начиняв фаршем пиріжки, які продавав на казбетському базарі.»

Торгаші людською гідністю не те що не підлягали бойкотові, але під егідою місцевої влади виростали до привілейованої касти. Маса потай зневажала їх, плювала поза їх спиною, але у вічі поступалася їм дорогою навіть у церкві.

Нові умови породили продажність. Згідно з тарифом, продавалася громадська і особиста совість, честь, людська гідність. Високо цінувалося донощицтво, ренегатство всіх мастей, вислужництво.

Як же гірко заздрю всім, що живуть у своїй державі. Своя держава — так мені здається — це насамперед відчуття великої моральної сили.

Доки світом правитиме мужчина, доти на ньому не переводитимуться війни й кримінали, — приходить до такого безнадійного висновку Павлина, зникаючи у чорни челюстях сінешніх дверей.

«Sometimes, she read books instead of living a life, but didn’t that just mean that her life was about reading books?»

«А коли отак чесними очима подивитись по людях, то котра жінка говорить правду чоловікові? Хіба та, що несповна розуму...»

«Що за обман!
В костюмі її чоловік виглядає куди симпатичнішим, ніж в Адамовім убранні. Одяг приховує не тільки цю хворобливо-білу шкіру, але й маскує бабʼячі стегна та набряклі, ніби в дівчини-підлітка, груди.»

«Якщо з самого початку їхнього співжиття не покаже йому зубів, то навряд чи вдасться їй коли-небудь осідлати його. А пані Безбородькова, уроджена Річинська, не уявляє свого подружнього життя інакше, ніж верхи на чоловікові.»

…усвідомивши гоноровість (трембіти), …
я постановив трембітати тільки тоді, коли вдавалося залізти під
нову спідницю. Не скажу, щоб тепер я трембітав з балкона
значно рідше, але обряд мій набув воістину рицарського
ґатунку.

8-березневе читання.

«Maeve was happy and tired and utterly unlike herself. She didn’t talk about her work at Otterson’s, or what she needed to do for me, or any of the things that had been neglected in her absence. She sat on the couch and let our mother bring her toast. There was no distance between them, no recrimination. They were living together in their own paradise of memory.»

«We had made a fetish out of our misfortune, fallen in love with it.»

Ludzie — którzy sami są przecież procesem — boją się tego, co niestałe i zawsze zmienne, dlatego wymyślili coś, co nie istnieje — niezmienność, i uznali, że to, co wieczne i niezmienne, jest doskonale. Przypisali więc niezmienność Bogu. I w ten sposób stracili zdolność rozumienia go.

Розумієш, ми не можемо відповідати за те, що
всередині інших людей, що вони думають чи як
сприймають. І якщо ти вчасно зрозумієш, що це ніяк не
стосується тебе, то одразу стає легше. Інакше це буде пекло.

Коли тобі шістнадцять — ти живеш у пітьмі. Ніхто ні чорта тебе не розуміє, і ти сам себе ні чорта не розумієш, але відчайдушно намагаєшся це приховати.

«Традиційні фетишисти, що полюють за одягом своїх об’єктів бажання, просто смішні, порівняно з невтомними колекціонерами книг. Далі у своїй параної лише шукачі скарбів.»

«якшо буде війна, то замочу одного москалика, й мені за це воздасться»

Актуально й досі …