Mariia > Recent Status Updates

Я прочитала вже більше половини, а сюжет все ніяк не почне розгортатися. Так багато імен, які не тримаються в голові. Так багато паралельних подій, не пов'язаних одне з одним

Підозрюю, що на останніх сторінках вони складуться в одну красиву картинку. Але що робити до того — не ясно. Читання не затягує. Продовжую виключно через кредит довіри до автора після попередньої книжки

Вау, як людині зі сфери зоозахисту, мені цікаво бачити, що в тесті андроїд/людина за мірило емпатії використовують реакцію на жорсткість до тварин

Частина третя — про Дагестан. Я щиро намагалася її прочюствувати. І мені геть не вдалося. Так, є оці прікольні суто Йогансенівські фішечки, за які я люблю його книжки. Тут все ще видно, що він — майстер слова, який кайфує від процесу. Але весь розділ — про мисливство. Та й радянської ідеології надто багато. Фу-бе

Друга частина про подорож у радянську Болгарію має менше неймовірних відкриттів для мене і більше відверто радянської пропаганди. При цьому читання ускладнюється вставками болгарською. Мабуть, проживши тиждень у болгарському селі коло Мелітополя, інтуїтивно все розумієш. Але читаючи книжку в ліжку перед сном, постійно спіткаєшся об незнайомі слова

Перша частина про подорож у єврейські колонії — неймовірна. В ній весь Йогансен. Людина, яка кайфує від роботи зі словом. І сам культурний феномен цікавий. Не знала, наприклад, що в радянські часи євреї півдня України отримували позики від американських фондів

Мало що радує більше, ніж ця книжка. Нарешті маю опору із описом принципових речей у визначенні слідів