Ганна Кузьо > Recent Status Updates

Сфінкс був у вічно поганому настрої, хоча, в будь якої істоти з тілом лева, грудьми жінки і крилами орла буде перманентна криза самоідентифікації і проблеми з керуванням гнівом

Побачити своїми очима- не означає повірити, попри поширену думку. Навпаки, на цьому віра закінчується, бо вона більше не потрібна

Кумедне формулювання: родичі - це дивна компанія товаришів по ДНК

365 днів по тому все буде інакше

Минуле прекрасне для тих, хто навчився жити теперішнім

Що старше клієнти (1980-1995) то більше в них тривоги щодо помилок та невдач

Довга й регулярна психотерапія дає можливість здобувати підтримку й перевіряти реальність.

Психологічна заборона «не будь важливим» може формуватися ще з немовляти, наприклад, коли надовго залишають дитину

Зрадники й колаборанти - це підкорення посланню «не живи»

Війна росіі- це прояв послання «не живи»: у відповідь на транзакцію суспільство реагує, виходячи з трьох сценаріїв: підкорення, уникнення або конфронтація

Культ страждань в тоталітарному режимі співвідноситься з із забороною «не живи». А якщо й жити та робити, що подобається, то лиш через страждання і біль

З погляду культурального аналізу, Сталіну вдалося затерти доступ до первісної базової культурної основи й обєднувальних цінностей, а також вплинути на національний характер, порушивши горизонтальні звʼязки між людьми

Драйвер - це спосіб реагувати на життєві обставини за допомогою підсвідомих внутрішніх імпульсів: будь сильним, будь досконалим, поспішай, старайся, радуй інших

Трансгенераційна травма - те, як нащадки покоління , що жило в тоталітарних умовах, успадковує їх досвід травми

Культурний сценарій: ми підсвідомо зчитуємо й вивчаємо реакції батьків та оточення на різні речі , так формується наша психіка. В процесі традицій, ритуалів, рутини, звичаїв формується те, як ми реагуємо. Це психологічна спадщина

Дуже цікаво: сценарний шлях - патерни поведінки , що заклалися з дитячого віку (ще з віку 3 років, а деякі речі навіть з моменту пологів). Це форми збереження та виживання і як бути прийнятим

Автор пише про любов до пригнічених народів, любов, яка має за підгрунтя гнів через несправедливість. Але я не вірю в це, бо таких, як автор, з відчуттям справедливості, емпатійних - меншість. Більшості байдуже насправді , або їх навіть дратує
цікаво, що автор написав би про Україну ,якби цю книгу писав би зараз

Якщо гнів не є надзвичайним явищем, що розкриває приховані почуття - єдиним, здатним запровадити нові стосунки, нову щирість, - тоді він перетворюється на знаряддя тортури, щоб мучити найдорожчих людей.

Гнів - це найкращий молот, яким можна перебити кістку, що зрослася невдало після аварії, щоб надати їй другу можливість загоїтися.

Не варто недооцінвати наслідки злості. Це найщиріші миті нашого існування, і люди навколо нас доборе це знають. Інколи вони нам пробачають такі спалахи коли через них ми виявляємо свою суть.

Ідея автора - що гнів потрібно вивільняти, і найнебезпечніший він, коли стримуваний та отруєний злобою

Карл Поппер: "Щоразу, коли якась теорія видається єднио можливою, сприймай її як ожнаку того, що ти нічого не второпав ані про саму теорію, ані про проблему, яку намагався вирішити"

Під час описання страшного суду варто памʼятати важливий аспект: бог ніколи не втрачає спокою. Його гнів завжди холодний і контрольований; він забюрократизований, як підпис службовця Райху, він довго виношується, ретельно готується

Єдине, що обʼєднує всі релігії, будь-які культи - це гнів божий

Той, у кого не вистачає мужності гніватися, хто задато боягузливий, аби визнати сумні наслідки своїх хибних уявлень про світ, хто боїться, не доклавши всіх можливих зусиль, що кращого він не вартий, що його місце у світі - якраз те, на яке він заслуговує, от хто страждає від злоби. Краще вже гніватися

Гнів - то наш сторожовий пес, що змушує тих, кого ми поважаємо, не розчаровувати нас, даж змогу вибирати його як нашого тимчасового представника, а не як такого собі бога.

Гнів робить людей вільними і незалежними, привʼязує наші вчинки до розуму, адже щоб його відчути, треба судити, а судження - це одна з основних функцій людського розуму, найважливіший незалежний учинок, який ми спроможні здійснити на цій землі

Поки ми чекаємо на пришестя Сингулярності чи Царства Небесного, було б непогано принаймні визнати тлінність сьогоднення та відмовитися від тих речей, яких уже немає, втамувати наш біль і повернутися до спостереження за світом, щоб те, що завдало нам болю, не вразило слабкіших за нас

Якщо викликаний любовю гнів - це раптовий вибух від яскравої іскри, то гнів, спричинений злобою, більш нагадує нескінченне ниття чи нервове трясіння головою тих, хто заблукав у ментальному лабіринті

Не смартфон виробив у нас одержимість контролем, утом до того, як його було підключено до моціальних платфором, нікому не спадало на думку, що можна тримати когось у себе в кишені. До того завжди були години, дні, тижні, під час яких звязок з певною особою переривався