Iryna Babenko > Recent Status Updates

Яка жорстока смерть… Реальні факти останніх годин до і після смерті Пірса Гавестона майстерно переплетені з вигаданою історією Матільди. Але як же ж неприємно було читати…

Нуль ідей, хто вбивця

This was the way of things, the unavoidable ebb and flow of power, and it would be foolish to expend effort now when only time could repair it.

Cunning Templars

Ця частина більш жорстока

He asks me what I write. What can I tell such a simple soul about the landscape of hell I’ve crossed?

Часи, коли навіть свої особисті розуми треба було писати шифром)

I suffered what I call the horrors, an eerie blood-chilling experience that has never waned over the years: it is provoked by moving swiftly from one extreme to another. I've sheltered in comfortable courts, in luxurious palaces, in chambers lined with tapestries, only to step into a world completely different. I often reflected on this. How the times I've lived in are not moderate, but intense in every way.💔

Інтриги, інтриги

So I was listening to a podcast with Lisa Kleypas and this book was discussed quite a lot. She wrote it in about two months, because she was that inspired. And I’d love to read it in one sitting, but I promised myself to at least try fall asleep and wake up on different days, so… Gotta stop((((

Hippocrates advised his students not even to attempt treating phthisis, because they would inevitably fail, which would make them look like poor healers.

Amy is brilliant, Amy is dumb.

Disgusting and fascinating at the same time

“In the Global North, we still sometimes hear about the benefits of colonialism, how it brought roads and hospitals and schools to colonized regions” 🤯

“Nothing is so privileged as thinking history belongs to the past.”

I low-key hate this Nick guy

Після прочитання треба передивитись фільм

HYPOTHÈSE : Plus je lis ce livre en français (difficile sur le plan linguistique, compte tenu du ratio de phrases et de mots complexes par rapport à mon niveau de français), plus il devient facile pour moi.

Я не памʼятаю сюжет фільму, але щось ця Amy виглядає як unreliable narrator

Дуже подобається стиль написання, він такий flowery, але не purple 😅 Прочитала лише 2 глави (2 POV), вони стилістично відрізняються достатньо, щоб повірити, що це 2 різні персонажі. Сучасні автори кепсько справляються із цим розмежуванням.

Мені подобається, як поступово розгортається ця історія

Love reading the oldies, they had interesting plots unlike the modern slop romances

Було б краще без згадок достоєвського, рашки і персонажів-росіян

Написано кінематографічно, я не памʼятаю стиль перших книжок, але думаю, що автор тепер так пише, бо очікує майбутні екранізації.

Така класна і приємна якість паперу, що складно фокусуватись на тексті: хочеться просто пальчиком водити туди-сюди та тактильно кайфувати 😅

Qu’est-ce qui cloche ? — моя нова улюблена фраза 😅