Morva_nim > Recent Status Updates

- Навіщо комусь обмінювати ціле талановите життя на кілька років слави?
Посмішка Люка темнішає.
- Бо час жорстокий до всіх, а до митців він ще жорстокіший. Зір падає, голоси слабшають, хист занепадає.

На думку Курта Воннеґута, усі популярні історії - Біблію, класику, блокбастери - можна поділити на 6 емоційних категорій:
1) із бруду в люди ( висхідна емоційна арка);
2) із людей у бруд (низхідна емоційна арка);
3) людина на дні (падіння, після якого починається підйом);
4) Ікар (підйом, після якого починається падіння);
5) Попелюшка ( підйом, падіння, підйом);
6) Едип (падіння, підйом, падіння).

"Читати покажчик до книжки, яку ти створив, це ніби коли тобі розсікли сокирою голову й тепер ти можеш детально розглянути, з чого складається твій мозок. Це ніби твоя свідомість за абеткою."
Чак Клостерман

Інший метод, популярний серед письменників, які пишуть науково-популярну літературу, - зазирнути в прикінцеві примітки й дослідити оригінальні роботи, які використав автор, щоб написати свою книжку.

Копіювання таке ефективне тому, що в процесі художнику чи письменнику потрібно робити більше, ніж лише пригадувати побачене чи прочитане. Під час повторення приділяється багато уваги організаційним і стилістичним рішенням, відтвореним в оригінальній роботі. Новачки можуть порівняти свої інстинктивні рішення з вибором, який зробив майстер.

Копіювання використовували Клод Моне, Пабло Пікассо, Мері Кессетт, Поль Ґоґен, Поль Сезанн (копіювали француза Ежена Делакруа). Делакруа копіював художників Ренесансу. І навіть Рафаель, Леонардо, Мікеланджело відточили майстерність, повторюючи роботи інших та одне одного.

І Стівен Кінґ, і Джо Гілл використовують копіювання, популяризоване Бенджаміном Франкліном (теж використовували Френсіс Скотт Фітцджеральд, Джек Лондон, Гантер Томпсон). Потрібно уважно прочитати щось дуже добре написане, відкласти вбік і слово за словом переписати з пам'яті, а потім порівняти свою версію з оригіналом.

Зробити зворотне проєктування означає глянути глибше і виявити приховану структуру, з якої стане зрозуміло, як саме щось було створено, і найважливіше - як його повторити. Це вміння спробувати неймовірно смачну страву й визначити рецепт, послухати красиву пісню й повторити послідовність акордів, переглянути горор і визначити оповідальну дугу.

O czym pomyśleć, żeby to wytrzymać?
Jeśli w moim sercu brakuje płonącego gwałtownie ognia.
Jeśli nie mogę wrócić i mocno się w ciebie wtulić.

"Z doświadczenia wiemy, że niektórzy ludzie, z którymi się rozstajemy, wyciągają w naszym kierunku najbardziej ostry nóż. Aby ugodzić nas w najbardziej czułe miejsce, które poznali, kiedy byliśmy z nimi blisko."

"Як пояснили Роберт Френк і Філіп Кук у книжці 1995 року "The Winner-Take-All Society", технологічні новації часто йдуть разом з тривожним побічним ефектом: вони посилюють конкуренцію за найкращі посади, унаслідок чого активно зростають ринки, де все отримують переможці."

"Mercy by its nature is unjust." Daindreth exhaled a long breath."None of as is blameless. We're all accomplices to some atrocity or another. It's the way of the world." He shook his head. "If justice, true justice, were to be given free rein in the world, we would all be doomed."
"That sounds a bit nihilistic for you." Amira's nose crinkled.

"Брітт-Марі розгублено стоїть перед касою. У Кента є одна цікава властивість: він уміє настільки вільно почуватися в якомусь місці, що Брітт-Марі відразу відчуває себе там чужинкою."

"- Якщо тебе чують, значить ти існуєш, - бурчить Банк, з похмілля масажуючи скроні.
Діти грають. Гукають. Пояснюють, де вони. Брітт-Марі стискає баночку із содою, аж у ній утворюються вм'ятини.
- Я тут, - шепоче вона, і їй хочеться, щоб Свен був тут, і щоб вона могла йому сказати.
Це - чудовий клуб. Чудова гра."

"Брітт-Марі чула про такі речі в передачах про природу, які дивився Кент, коли по телевізору не було футболу. Людські істоти - це єдині представники тваринного світу, які усміхаються, щоб продемонструвати миролюбність, тоді як усі інші тварини показують зуби, щоб виразити загрозу. Зараз можна в цьому чудово переконатись - у цій людській істоті вона бачить тварину."

"Ясно, що пилюка непомітно назбирується, але ви не звертаєте на неї уваги, вони вона не муляє оч гостям. А потім одного разу зтось таки зсуне ті меблі без вашого дозволу, отоді все й вилізе назовні. Бруд, подряпини, зіпсований паркет. І тепер уже нічого не вдієш."

"У всіх шлюбів є свої погані сторони, бо всім людям притаманні слабкості. Якщо ви живете з іншою людиною, то вчитеся якось уже миритися з цими слабкостями. Наприклад, можна уявити, що це якісь важкі меблі й, прибираючи, треба просто мити підлогу навколо них. Щоб підтримувати ілюзію."

"Він говорить усю дорогу. Зовсім як Кент, коли вони, бувало, їздили кудись машиною. Але водночас якось інакше, бо Кент завжди сам їй щось розповідав, тоді як полісмен її розпитує. Це дратує Брітт-Марі. Спробуй тут не дратуватися, коли хтось виявляє до тебе інтерес, якщо ти до цього зовсім не звична."

"Її відображення в дзеркалі належить комусь іншому, комусь, чийого обличчя торкалося багато зим. Зими завжди були найгіршою порою як для балконних квітів, так і для Брітт-Марі. Найважче було вжитися з тишею, бо, поринувши в тишу, ти не знаєш, чи хтось пам'ятає, що ти тут. До того ж сама зима - це тиха пора року, бо холод роз'єднує людей. Робить світ беззвучним."

"Наскільки вона пам'ятає, з її вуст роками не злітало нічого, що нагадувало б жарт. Тому цей сміх її ображає, бо Брітт-Марі вважає, що сміються з неї самої, а не з вдалого жарту. Так це сприймаєш, коли досить довго живеш із чоловіком, який постійно намагається бути дотепним. У їхніх стосунках веселощі й дотепи були лише його парафією. Кент сипав жартами, а Брітт-Марі йшла на кухню і мила посуд."

"Брітт-Марі не пам'ятає, коли їхній шлюб вислизнув у неї з рук, коли він зносився й пошкрябався, байдуже, скільки підставок під чашки вона використовувала. Був час, що Кент тримав її руку, коли вони спали, а вона мріяла його мрії. Не те щоб у Брітт-Марі не було своїх мрій, просто його мрії були більшими, а той, у кого мрії найбільші, завжди перемагає у цьому світі. Це вона добре знала."

"Нарешті, задихаючись, вона дістає із сумки рушник. Вимикає верхнє світло в кухні. Сідає в темряві на один зі стільців і плаче в той рушник.
Вона не хоче, щоб сльози капали на підлогу. Бо від них можуть залишитися плями."

"Кажуть, що вирушаючи в подорож, люди міняються. Тому Брітт-Марі завжди ненавиділа подорожувати. Вона не хотіла змінюватися."

"Безпросвітна література, яка, замість викликати зневагу й ненавить до такої людини, яка несе за собою руйновище, збуджує до неї емпатію. Ось у чому злочин російської літератури.
Це культура, що власне чуття меншовартості личкує словом "велика". Вона написана мовою, що зневажає, маніпулює, зрівнює із землею, сіє приниження і ворожнечу."

"Іще дитиною я збагнула, що кожна мова дарує мені іншу мене. Кримськотатарська - емоційну й допитливу, англійська - впевнену й переконливу; українська - уважну до нюансів та вдумливу. А російська?
У російській мене опановує вічний сумнів, вічне вагання, тоска й меланхолія - вічна, блядь, достоєвщина."

- No one should have to live under a curse, Amira.
- Maybe some of us deserve it.
- You think we deserve our curses?
- We are both paying for sins, either our own or our father's.