Людмила > Recent Status Updates

Зачитуюсь ...
"Людські почуття злиденні й недосконалі, бо людство воліло вдосконалювати техніку мистецтва і нехтувало з того, щоб удосконалити бажання. Людство призвичаїлося цінити культурні цінності, що виростали з нездійснених бажань, замість того щоб культивувати бажання як культурні цінності. Цивілізоване людство культурне у своїх мистецтвах, але воно лишилося варварським у своїх почуттях і бажаннях."

"Наступного ранку почалась війна, яку назвали великою. Наче та, яка тривала досі, була малою. У порівнянні, звісно, меншою, але Летиція ніяк не могла розібратися, ця велика - це great чи big."

- Ніхрена собі перформанс...

- Життя - це все, що від зараз і далі. Інше - спогади...
...
- Пообіцяй, що більше не забудеш, хто ти.
- Не забуду.... - Що я - твоя мама🫀

Наближаюсь до кульмінації. Нитка долі туго затягнулась навколо персонажів... Ця історія мала статися в моєму читацькому житті🫀

Частина про Б'юле не менш цікава, захоплива та... заплутана🤩

Тобто, загадувати бажання у криниць - це як сходити на сеанс психотерапії🤔

Станом на 250 сторінку...хочеться сховатися від усіх і читати до мурах в очах

Боюсь наврочити🤞🏻. Моя внутрішня дитина щаслива

Відчувається, що ця історія задумувалась як дитяча, але станом на перші 12 розділів, гіршою від цього не стає.

Схожа за настроєм на Heartstopper. Чудова підліткова історія для прочитання батьками.

5⭐, ♾️🫀
Все, чого тепер хочеться - читати продовження продовження...

На фінішній прямій. Важко і страшно уявити, що автор задумав для розв'язки. Тож просто не буду. "Відпущу коней" сюжету і стежитиму за ними із завмиранням серця. Одне знаю точно - я не готова до втрат, але, як і верданно, вже не в силах зупинитися...🫀

"...тебе не повинні були брати на цю війну. Але плач, якщо хочеш. Плач - це дощ, який вимиває засохлу кров із наших ран. Плач."🫀

Я так розумію, автор стягує сюжетні лінії... Реально задумалась під час читання в метро чи не поїхати на нове коло, щоб не зупиняти читання😁