Людмила > Recent Status Updates

5⭐, ♾️🫀
Все, чого тепер хочеться - читати продовження продовження...

На фінішній прямій. Важко і страшно уявити, що автор задумав для розв'язки. Тож просто не буду. "Відпущу коней" сюжету і стежитиму за ними із завмиранням серця. Одне знаю точно - я не готова до втрат, але, як і верданно, вже не в силах зупинитися...🫀

"...тебе не повинні були брати на цю війну. Але плач, якщо хочеш. Плач - це дощ, який вимиває засохлу кров із наших ран. Плач."🫀

Я так розумію, автор стягує сюжетні лінії... Реально задумалась під час читання в метро чи не поїхати на нове коло, щоб не зупиняти читання😁

Схоже, що саме такого читання потребую зараз... Меекхан, я скучила😏

Dnf...
Я намагалась.... Це не моя книга - я не її читачка.

Неочікувано цікаве та захопливе читання. Подобається

Твердою рукою додаю Твардоха до переліку улюблених авторів.

Вимкнула свій морально-етичний компас і насолоджуюсь текстом.

Щепан Твардоха як автор та Остап Українець як перекладач - чудовий тандем.
Історія не для тендітних, готових до доволі реалістичних жорстоких деталей без натяку на емпатію автора до читача. Але ж це історія, від якої важко відірватися!

Ця книга так багатообіцяюче починалась...

- Ми живемо у двадцять першому столітті
- Скажи це тим мудакам, які сидять позаду. На них бейсболки з емблемою трампа.

Будучи на морі, я сиджу у затінку і замість того, щоб купатися, не можу відірватися від книги🤔

Взяти цю книгу у відпустку було правильним рішенням. Подвійна доза ескапізму🫀