Віта’s Reviews > Пригоди української літератури > Status Update

"Нації, що є політично незалежними від колишніх метрополій, проте не розвинули свої корінні мови до літературної й послуговуються для творення мистецтва мовою колонізаторів, відомий політолог Бенедикт Андерсон у своїй праці "Уявлені спільноти" (1983) дещо зверхньо називає креольськими. Україна могла б стати саме такою, якби не Іван Петрович із Тарасом Григоровичем, а також усі інші, хто не пішов слідом за Гоголем".

"Вірджинія Вулф виростає в елітному районі Лондона - Кенсінгтоні, її батько - літературний критик, і в нього чудова бібліотека. Пізніше вона перебереться в мистецький район Блумсбері, який щось на зразок паризького Монмартра чи нью-йоркського Гринвіч-Вілледж. Коли митці мешкають поруч, це дає колосальний синергійний ефект - у Києві таким районом була вулиця Саксаганського, де проживали Косачі, Лисенки та Старицькі"

Про Гемінгвея: "Його мачизм кульмінує в 1945 році, коли він у складі союзних військ входить у Париж і особисто "звільняє" книгарню "Шекспір і компанія", а також винний погріб готелю "Ріц". Світоглядно Гем мені дещо нагадує Винниченка - тому, напевно, добре, що американському письменнику випало керувати підрозділом із десятка бійців, а не бути прем'єром". Кумедно) Стиль Семківа і почуття гумору дуже до душі

"У 1845 році в Києві з'являється модний автор петербурзьких салонів, геніальний, як Гете, і нарваний, як Байрон, поет, художник і денді Тарас Шевченко. Після успіху свого "Кобзаря" у 1840 році цей звільнений Джанго поціляє своїм словом у саму серцевину національного єства спадкоємців давньої української шляхти, зрілих інтелектуалів і молодих студентів"