Віта > Recent Status Updates

Фанаткою вікінгів після цієї книги я точно не стану, бо, як не втомлюється після кожного жахливого розділу (про рабовласництво, насильство, розвішані в 'меморіальних' садах трупи тварин, людські жертвоприношення, масове згвалтування і вбивство на похороні вельможі) нагадувати автор: 'як я вже наголошував вище, жахлива розповідь (...) є істотною засторогою для всіх, хто вважає, начебто вікінги гідні захоплення'.

Щось мене ця книга насторожує. Перші роки 14 ст., фортеця на неприступному кряжі в Ірландії, маленька башточка для в'язня - і в ній раптом з підвітряного боку скло у вікні. Пішла гуглити, звідки там уже скло. Теж: лицарі, турніри, одразу в голові доба куртуазних романів, платонічних дам серця - а тут лицар жінці руку під час знайомства цілує. Гугл не зміг пояснити, чи ця традиція у 14 ст. вже була.

-Це не буде звичайна війнушка, хлопи. Якусь дурню новочасну вельможні придумали. Якесь визволання чи якось так. Ідемо не ворога бити, а на ті, ну, наші одвічні землі, із тією, як там її, братерською допомогою. Тож - увага, що скажу: людців з Едірну не чіпати, не грабувати, не вбивати, не палити, баб...
Зивік урвав себе, замислився.
- Баб, - закінчив за хвильку, - гвалтувати тихцем і так, щоб ніхто не бачив.

'Люди, які бачили, як діти ганяють, мов дикі, в росії, кажуть, що це видовище не з приємних'. Нарешті хоч якесь видавництво пише назву цієї недокраїни з маленької літери. А ще осінь - і хочеться читати британців з затишними описами літньо-осінньої природи

Починаю розуміти, чому Франко не любив молодомузівців. "...Спокійно, як позасвітня пісня, срібний жмуток легеньким димом вився по гебанових хвилях волосся, шафірові очі снували мольову кантилену з атласових тонів обличчя". Га? Я хоч і галичанка, але краще розумію мову буковинок Кобилянської і Вільде.

Кому там Радченко не подобався? Герой Яцківа одружений, дружина в санаторіях тужливо висловлює розуміння, що чоловікові потрібно 'для дослідження' спілкуватися з юними дівчатами. От він і спілкується поки що з двома: студенткою-революціонеркою з села, яка постіль з ним ділить, 'як мужчина', без зайвих думок; і ще однією хронічно хворою дівчиною, в яку навіть потайки стріляє, бо прокинувся якийсь мисливський інстинкт.

"Я опинився серед економічних обставин, в яких панує філософія стерва. Всі инші люди прт стерві забувають ідею. Стерво придавило шиуку, а вивело історію".
Нічого не зрозуміло, але ж гарно. І ще звідси: "Се було ще тоді, як був він дівчиною. Велике враження зробив на мене перший раз, як пізнала його в однім жіночім товаристві в довгій чорній сукні. Була се струнка брюнетка з сапфіровими очима...Він тепер оженився"

Страшенно подобається, але вже стільки здивувань. Чомусь в оповіді про українок-студенток у Цюріху першу в історії кафедри жінку-доповідачку Пчілка знецінює натяками на її інтимні стосунки з професором, а її доповідь - розгромною критикою з боку одногрупників й одногрупниць-українок. Також Пчілка настільки ж залюблена в галицьку українськість, наскільки ж сувора до 'рідного їй "полтавського українофільства". Цікаво!

Враження від книги не те що чудові, вони вже межують з одержимістю текстом
А от до перекладачки (чи редакторів) багато запитань: чому Еді Седжвік спершу названо Едом Седжвіком, а далі вже правильно; чому Джойс Керрол Оутс (Oats) перекладено як Вотс. Чому нік Воргола Дрелла (Від Дракула + Сіндерелла) на одній сторінці поданно як Делла. Чому гніт (гноблення) у родовому подано як гноту, чому замість слова 'список'- спис

"Нації, що є політично незалежними від колишніх метрополій, проте не розвинули свої корінні мови до літературної й послуговуються для творення мистецтва мовою колонізаторів, відомий політолог Бенедикт Андерсон у своїй праці "Уявлені спільноти" (1983) дещо зверхньо називає креольськими. Україна могла б стати саме такою, якби не Іван Петрович із Тарасом Григоровичем, а також усі інші, хто не пішов слідом за Гоголем".

"Вільям Батлер Єйтс, подібно до Тараса Шевченка, у своїй поезії проговорював найважливіші для ірландської національної свідомості теми. Його збірки нагадують співвітчизникам "давню славу козацькую" ірландських борців за свободу. З іншого боку, Єйтса коректніше порівнювати з Франком - вони зили в один час і подібно відбулися в багатьох літературних царинах".

Нарешті світових класиків рівняють на наших, а не навпаки.

"Вірджинія Вулф виростає в елітному районі Лондона - Кенсінгтоні, її батько - літературний критик, і в нього чудова бібліотека. Пізніше вона перебереться в мистецький район Блумсбері, який щось на зразок паризького Монмартра чи нью-йоркського Гринвіч-Вілледж. Коли митці мешкають поруч, це дає колосальний синергійний ефект - у Києві таким районом була вулиця Саксаганського, де проживали Косачі, Лисенки та Старицькі"

Про Гемінгвея: "Його мачизм кульмінує в 1945 році, коли він у складі союзних військ входить у Париж і особисто "звільняє" книгарню "Шекспір і компанія", а також винний погріб готелю "Ріц". Світоглядно Гем мені дещо нагадує Винниченка - тому, напевно, добре, що американському письменнику випало керувати підрозділом із десятка бійців, а не бути прем'єром". Кумедно) Стиль Семківа і почуття гумору дуже до душі

"У 1845 році в Києві з'являється модний автор петербурзьких салонів, геніальний, як Гете, і нарваний, як Байрон, поет, художник і денді Тарас Шевченко. Після успіху свого "Кобзаря" у 1840 році цей звільнений Джанго поціляє своїм словом у саму серцевину національного єства спадкоємців давньої української шляхти, зрілих інтелектуалів і молодих студентів"

"Почав проглядати "Fata Morgana"(...) Сумовита гармонія образів вабила його, слова, спалахнувши від зрозуміння, розгортали йому безмежну перспективу в таємниці своїх сполучень. І зненацька зайнялись безліччю ворушких світляків, що сунули без краю ліворуч, гаснучи на білих берегах. Він сидів, прикутий до фосфоричних сторінок, яких тонке проміння випалювало йому в схилених грудях болісний слід". Гарно ж.

'In times of trauma, life unfolds in a chiaroscuro of peaks and valleys. You feel the highs and lows with amplified intensity'.
К'яроскуро.. Хто б сподівався від працівниці гламурного Vanity Fair улюбленого слова українського філософа Володимира Ярмоленка)

"Я правильно зрозумів? Хоча у нас на цій жахливій війні стільки загиблих та поранених, вашим читачам це все було не дуже "цікаво"? А зараз вони зацікавились, просто через маленьку сутичку в містечку, про яке вони й не чули? І через це ми раптом стали "маленькою відважною країною", а люди кажуть вашій газеті, що ваше велике місто має бути на нашому боці?"
Яким би пацифістом не був тут Пратчетт, та мудрість його велика

Спонсор пошуку могили Тутанхамона George Edward Stanhope Molyneux Herbert, 5th Earl of Carnarvon. His ancestral seat, the 300-room Highclere Castle, is known to many today as the setting for the historical drama Downton Abbey. Visitors in search of the authentic Downton Abbey experience may enjoy a visit to the castle's Egyptian Exhibition,'celebrating the 5th Earl of Carnarvon's discovery of the tomb of Tutankhamun'

Як свідчив Геродот, 'when the wife of a distinguished man dies, or any woman who happens to be beautiful or well known, her body is not given to the embalmers immediately, but only after the lapse of three or four days. This is a precautionary measure to prevent the embalmers from violating the corpse, a thing which is said actually to have happened in the case of a woman who had just died'.

'It's those Germans(...)They should all rot for what they've done. You should see some of the men in the village. And that's just the ones who made it back.I'd slit the throat of any Kraut, me. It would be my duty as an Englishman'.
'But Robert, you should not be bitter or angry about it. War is war.Germany has been left in a terrible state too. Don't hate the Germans; many of them are just like you and me'.
Damn(

'What was astonishing to him was how people seemed to run out of their own being, run out of whatever the stuff was that made them who they were, were drained of themselves. It was as though while their lives were rich and full they were secretly sick of themselves and couldn't wait to dispose of proportion so as to get down to that other self, the true self, who was a wholly deluded fuckup'

'There is no protest to be lodged against loneliness - not all the bombing campaigns in history have made a dent in it. The most lethal of manmade explosives can't touch it. Stand in the awe not of Communism, my idiot child, but of ordinary, everyday loneliness. Bow down in submission not to Karl Marx, my stuttering, angry, idiot child, not to Ho Chi Min and Mao Tse-tung - bow down to the great god Loneliness!'

'you are honey and I am Daddy and this is living and the other is dying and this is madness and this is mourning and this is hell, this is trying-to-go-on-as-though-nothing-has-happened and this is paying-the-full-price-but-in-God's-name-for-what, this is wanting-to-be-dead-and-wanting-to-find-her-and-to-kill-her-and-to-save-her and it does not work, I am half insane, the shattering force of that bomb is too great'

"...Алея так сильно блищала на обідньому сонці, що мені довелося заплющити очі, а потім надягти сонячні окуляри.
-Не роби так, ти ж не росіянка, - сказав Йоганнес, який швидко крокував поряд зі мною".

'мала, звинна жіночка, яку природа прикрасила м'якими рухами. Але...хто носить вузьку, вище колін спідничку, хто в'яже краватку a la suffrage...хто ходить у широконосих черевиках на низьких "обцасах"...хто має "бубі-фризуру", хто носить олівці на грудній кишені - той, ясно, мусить мати кантовисті рухи, робити широкі, недбалі кроки, мусить стояти з руками в кишенях, широко, по-мужеськи, розставивши ноги'. Оце укрліт!

Будні юних британських військовополонених:
- Я не дуже хочу грати Гектора, - мовив Гонт. - Не знаю "Іліаду" так добре.
- Ми можемо розіграти Пелопоннеську війну іншим разом, Гонт. Наразі, на численні прохання, це "Іліада". І ти маєш грати Гектора - ти розмовляєш грецькою краще за інших.
- О-о-ой, ми ж не робитимемо це грецькою, правда?
-Проблеми, Ніколсон? - холодно запитав Маккоркіндейл.
-Ні, ні. Продовжуй.

The League of Nation? Surely nations knew laws other than warfare? What of diplomacy?
Oh,diplomacy,' said M.D., in his element, 'it mops up war's spillages;legitimizes its outcomes; gives the strong state the means to impose its will on a weaker one, while saving its fleets and battalions for weightier opponents. Only professional diplomats, inveterate idiots and women view diplomacy as a long-term substitute for war