Einstakling ’s Reviews > Дім для Дома > Status Update

"Дім там, де тебе пам’ятають, — розпорошений, як уламки замерзлих річок над Землею. Я можу зараз сказати «мьє місто», та це так само безглуздо, як сказати «моє повітря». Навіть повітря, якк ми вдихаємо, вже було чиїмсь і ще буде. Навіт я був чиїмсь псом. Повітря наше, доки воно в нас. Дім наш, доки він в нас. А ми всі завжди в цьому домі — кожен на своїй глибині"
Ридаю

«Може, дім у людини має бути всередині — крихітний, тільки свій, як у равлика.»

Чи можливо, хоча б у якійсь із мільйона реальностей, таке, що я не буду сидіти в сльозах від кожного слова, написаного рукою Вікторії Амеліної, чи це один із всесвітніх непорушних законів?