Maria’s Reviews > Про тиранію. Двадцять уроків ХХ століття > Status Update

Герой роману Дейвіда Лоджа каже: ти не знатимеш, що кохаєшся востаннє, коли кохатимешся востаннє. Так і з голосуванням.

«…Здобувши владу в європейській державі, люди схильні ставати кращими, відмовляючись від свого радикального опозиційного образу».

Саме інституції допомагають нам залишатись порядними. Їм також потрібна наша допомога. Не називай їх «нашими інституціями», якщо не зробив їх своїми, діючи від їхнього імені.

Добре, що Снайдер переїхав, звісно.

У такі часи, як нинішні, люди поспішають зробити те, чого, як їм видається, запрагне «сильна рука» при владі, перш ніж їх навіть про це попросять.

Сучасні американці не розумніші за європейців двадцятого століття, які споглядали, як демократія піддається натискові фашизму, нацизму й комунізму.

Хе-хе. Якби у нас все було інакше, за цим всім було б цікаво спостерігати

Спираючи демократичну республіку на закон, творячи систему стримувань і противаг, батьки-засновники прагнули вберегтися від зла, яке вслід за античними філософами називали тиранією.