Maria’s Reviews > Про тиранію. Двадцять уроків ХХ століття > Status Update

Історія пропонує нам товариство тих, хто робив і потерпав більше за нас.

Ідея «зриву» дитинна, бо передбачає, що діти влаштують гармидер, а потім дорослі прийдуть і все приберуть.
Але дорослих немає. Цей гармидер прибирати нам.

Ми звикли вважати, що чинному стану речей нема альтернативи, — відчуття, яке литовський політолог Леонідас Донскіс назвав «плинним злом».

Зараз час, без сумніву, вивихнутий. Ми спершу забули історію з певних причин, а тепер ризикуємо знехтувати нею з інших. Щоб знов стати відданими свободі, ми мусимо відновити своє відчуття часу.

Бути сміливим не значить не боятись чи не горювати. Сміливість - у тому, щоб розпізнати спробу маніпуляції за допомогою страху й чинити їй опір одразу, з моменту атаки, коли це
робити найважче.

Якщо раніше історія Заходу повторювалась на Сході, то тепер, здається, навпаки: все, що відбувається тут, раніше трапилось там.

Українцям видавалось кумедним те, як мляво американці реагують на очевидні загрози кібервійни й націленої брехні в соцмережах.

Спільні справи вчать нас довіряти людям поза вузьким колом рідних і друзів, допомагають розпізнавати тих, у кого варто вчитись.

Ми вільні лиш настільки, наскільки контролюємо те, що люди знають про нас і за яких обставин це дізнаються.

Протест можна організувати в мережі, та він не буде реальним, доки люди не вийдуть на вулицю. Якщо тирани не відчують наслідки своїх дій у тривимірному світі, нічого не зміниться.