Ганна Кузьо’s Reviews > Хто так жартує? Психологія гумору > Status Update

Сприйняття гумору- це емоційний досвід. Цей досвід має пройти в наше вікно толерантності: бути достатньо актуальним, але не занадто близьким і болючим, щоб не поранити нас

Чоловіки, які століттями плекали стереотип про свій вищий інтелект, нічого не втратять, якщо жінка пожартує про їхній, не такий уже й потужний розум. Бо не існує такого стереотипу, який цим жартом підкріплюється

Суспільство, у якому секстстські жарти толеруються, створює таку систему цінностей та умов, за яких кількість домагань більша, ніж у суспільстві, де такі жарти неприйнятні

Є дослідження, які доводять, що рівень прийняття спільнотою сексистьских і сексуалізованих жартів корелює з кількістю випадків домагань.

Саме звичка жартувати в само принизливому стилі корелює з відчуттям самотності. Можливо щось з цього є причиною, а інше - наслідком.

Самопринизливий гумор потрохи підточує нашу впевненість у собі, відчуття власної ефективності та компетентності та розхитує психічну стійкість

Товариський гумор повʼязаний зі зниженням рівня депресії і тривоги. Наприклад, людина в стані депресії жартувала самопринизливо , в міру зменшення депресії починає все частіше жартувати по-товаристськи

На майбутнє: почитати колонки Марини Стародубської про типи гумору в різних культурах

Род мартін виділяє 4 типи гумору: товаристський, самопринизливий, самопідтримувальний й агресивний

Критичне мислення у психотерапевтичному значенні- це здатність подивитися на речі з різних боків, припустити інші трактування подій, ніж ті, які мозок підсовує першими. Цю навичку витрачають люди з депресією чи тривожністю