Maria’s Reviews > Грибних справ підмайстра > Status Update

Їй стало соромно, а таке траплялося нечасто.

Ти хочеш почути, що я знаю, чи так і будеш питати про те, чого не знаю?

Брехло!

Доця не знала, що ще робити. Вона тільки знала, що зараз вони не просто помруть, а ще й занапастять увесь світ.
Можливо, через неї.

Всі ми у 16 були дуже драматичні

Але тепер розуміла, що іноді не варто покладатися на те, що знаєш. Іноді краще робити те, що здається правильним.

А вона з дитинства знала, що має щось робити. Що завгодно, навмання. Бо тільки так можна наткнутися на долю і дізнатися про себе правду.

Можливо, це була не найгірша з думок, але чути її тепер Доця не хотіла.

Вона ще кілька митей здивовано витріщалася поверх його голови, а тоді нарешті опустила погляд і вирішила, що на спудея чоловік таки не скидається, бо навіть вони не видаються такими втомленими.

Нічого у світі не змінилося. Просто їй тепер можна було дивитися на нього тільки крадькома.

- Воно щось робить? - спитала Доця, забираючись на пічку, на щастя, не зайняту Сонечком.
- Ну бачиш же, їсть.
- А крім цього?
- Живе.
- І все?
- А що ще треба?