Maria’s Reviews > Ми тебе не чекали > Status Update

І от ще вчора ти читав по діагоналі Амелі Нотомб на вітряному балконі й зачудовано роздивлявся пальці її ніг, а тепер вона випалює в тобі все, що ти мав живого.

«Про деякі речі іноді краще забути, але їх обовʼязково треба згадати перед смертю. Наприклад, про добро, яке ти робив, або про зло, яке тобі заподіяли. Про деякі речі взагалі краще не згадувати, аби не розполохати майбутнє»

Щастя — це ж недуга душевної короткозорості. Не
я сказав.

Так цікавіше жити. Придумуєш собі різну філософську муть, насолоджуєшся нею, граєшся.

Тепер все думалося і думалося. Почати думати — це почати себе підточувати.

Ці обставини його підточили. Ці обставини його
зжерли. Обставини. Яке недолуге слово для визначення трагедії, неделікатне, бюрократично бездушне, страшне і якесь овальне.

Скільки триватиме війна? Скільки триватиме його везучість не гинути?

Її довге чорне волосся від вітру здіймалося у не-бо, від чого сама вона ставала схожою на Бонем Картер із будь-якого фільму.

— Мене виховали феміністка і такий-сякий публічний статус. Краще видатися кретином, ніж потім групка навіжених полоскатиме тебе у твіттері.

Цікаво було б дізнатися, де вони всі та чим займаються, як їх помотало життя і куди закинули обставини. Доглядають дітей? Стерлися на порох від поганих кохань? Створюють дизайн обкладинок для дитячих книжок?