Марта Андрієвська’s Reviews > Чоловік з моїм іменем > Status Update

Я довго не виходив із вбиральні, наче ця територія була непідвладна світу та його природнім циклам, і доки я в ній перебуваю, доти факт повідомлення не відбувся, нічого не змінилося: мій тато живий, я одразу ж зателефоную йому, ми обговоримо останні новини. Але моя дружина міцно обійняла мене, щойно я вийшов.

Людська пам'ять працює на забуття.

Із плином часу стає також важко впускати в життя нових людей, вводити в сюжет, пояснювати незрозумілі епізоди. Людей, які здатні розібратися самостійно відчуваєш одразу. Простіше з тими, яким потрібен ти тепер. Таким, яким ти став, або таким, яким хочеш здаватися.

Я кинув останній погляд на дім свого дитинства і завів мотор. Свої відчуття я можу порівняти лише з моментом, коли перегортаєш сторінку книжки й раптом розумієш, що вона остання, а ти надто прив'язався до історії.

Я мовчки спостерігав, як хтось розпочинав своє життя. Вони не задумувались, що продаж помешкання фактично означав, що чиєсь життя тут нещодавно закінчилося.