Життя Марії Quotes

“Найбільше мені б хотілося тебе не відпускати,
найменше б мені хотілося тримати тебе тут силою.”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“Прокидайся. Доки ти спиш, трамваї чуються винними,
завмирають на розі, витримують паузу.
Доки ти спиш, час за твоїми вікнами
ходить навшпиньках, аби не зчиняти галасу.

Доки ти не прокинешся, він чекатиме,
зовсім не поспішаючи й не минаючи,
і місто з його поетами і плакатами
теж чекатиме, нетерпляче і гаряче.

І небу достатньо буде короткого подиху,
легкого руху всіма своїми пружинами,
щоби дістатися тебе, твого співу і подиву,
щоб розбудити ніжність твою виваженими машинами.

Ділись із ним після цього своїми шансами,
своєю відвертістю, дрібними її частинками
Трамваї рушають. Хтось заходить, хтось залишається.
Все найцікавіше відбувається між зупинками”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“...страх у серці - найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться - і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії.
Він діє на того, на кого діє.
Страх - це не пам'ять про те, що минуло, а відсутність віри в майбутні події

*Старші спитають Фому”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“...Пам'ять - вона, як ти.
Пам'ять - це голос і дати.
Завжди можна забути
Завжди можна згадати

*Пам'ятаєш? - питаю*”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“...найсамотніше почувається саме в юрбі

"Давай, скажи їй щось, зупини...”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“...всім, хто не відступиться, ще буде ходити радість
тихими ранками, золотими ночами

"Я би ніколи не говорив цих слів, якби не ймовірність...”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“Кожне життя — неймовірно складне —
завершує смерть — дивовижно проста.”
― Serhiy Zhadan, Життя Марії

“Розповіла про брата, думаю, заради цього й писала —
щоби розповісти про брата, про його смерть.
Мабуть, зверталась із цим не лише до мене, принаймні —
не до мене першого. Надто вже спокійно
писала. Їх накрили, писала, всіх разом, одним
залпом. Потім наші повернулись, хотіли
забрати загиблих. Вірніше — те, що від них
лишилось. Найтяжче було з ногами. В кожного
має бути по дві ноги. Вони їх так і складали —
щоби в кожного було по дві ноги, бажано —
одного розміру.

Брат займався музикою. Мав хорошу гітару.
В нього її постійно позичали.
Ось що з нею тепер робити? — питала вона. —
Я брала, пробувала грати, порізала пальці з незвички.
Дуже боліло. Досі не заживає.”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“Прокидайся. Доки ти спиш, трамваї чуються винними,
завмирають на розі, витримують паузу.
Доки ти спиш, час за твоїми вікнами
ходить навшпиньках, аби не зчиняти галасу.

Доки ти не прокинешся, він чекатиме,
зовсім не поспішаючи й не минаючи,
і місто з його поетами і плакатами
теж чекатиме, нетерпляче і гаряче.

І небу достатньо буде короткого подиху,
легкого руху всіма своїми пружинами,
щоби дістатися тебе, твого співу і подиву,
щоб розбудити ніжність твою виваженими машинами.

Ділись із ним після цього своїми шансами,
своєю відвертістю, дрібними її частинками
Трамваї рушають. Хтось заходить, хтось залишається.
Все найцікавіше відбувається між зупинками”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“...страх у серці - найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться - і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії.
Він діє на того, на кого діє.
Страх - це не пам'ять про те, що минуло, а відсутність віри в майбутні події

*Старші спитають Фому*”
― Сергій Жадан, Життя Марії

“Вагітні жінки схожі на яблука восени:
не знати, чого в них більше — стиглості чи утоми.”
― Serhiy Zhadan, Життя Марії

“Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою —
міцною, надійною та високою.”
― Serhiy Zhadan, Життя Марії

“Хтось розповів, що його підстрелили на блок-посту,
вранці, зі зброєю в руках, якось випадково —
ніхто нічого не встиг зрозуміти.
Поховали в спільній могилі — їх там усіх так і ховали.
Особисті речі передали батькам.
Статус так ніхто й не правив.

Прийде час, і яка-небудь наволоч
обов’язково буде писати про це героїчні вірші.
Прийде час і яка-небудь наволоч
скаже, що про це взагалі не треба писати.”
― Сергій Жадан, Життя Марії