Володимир Єрмоленко

“На цьому світі є люди, які найбільше в житті прагнуть влади; є ті, які найбільше прагнуть любові. Між ними завжди буде конфлікт. Перші живуть в ілюзії, що влада принесе їм любов. Що завдяки владі вони змусять інших любити себе. Другі живуть в ілюзії, що любов принесе їм владу. Що закохавши в себе людей, вони заволодіють ними. В обох випадках на людей чекає пастка, бо любов і влада - речі несумісні. Якщо маєш владу, разом із нею отримуєш ненависть інших. Якщо маєш любов, разом із нею отримуєш непокору інших. Бо любити іншого - означає терпіти його непокору. Жертвувати собою заради волі іншого, заради його небажання коритися волі твоїй.”
― Володимир Єрмоленко

“Від доби Просвітництва часи кризи модернізаційного проєкту часто збігаються з початками календарних століть. Початок ХІХ століття пам'ятаємо, зокрема, завдяки народженню романтизму й реабілітації Середньовіччя (від Бональдової ієрархічної філософії суспільства до Шатобріянового «Генія християнства»), поширенню ілюмінатських учень (від містичних Сен-Мартена та Мартинеса де Паскуалі до політичнішого Вайсгаупта) та відновленню пріоритету традиції над абстрактним розумом. Початок ХХ століття приніс нову містику неосимволізму, популярність теософських та антропософських проєктів і народження ідеї «консервативної революції».”
― Володимир Єрмоленко, Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час