Tasha > Tasha's Quotes

“Life is like a prism. What you see depends on how you turn the glass.”
― Jonathan Kellerman

“Who am I to decide what someone should or shouldn’t do? People skip funerals and memorials all the time, for all sorts of reasons. Maybe they want to grieve for their loved ones in private. Maybe it’s too hard for them. Maybe they just don’t believe in funerals. It’s not my place to judge”
― Elle Kennedy, The Score

“Just because you do not take an interest in politics doesn't mean politics won't take an interest in you. ”
― Pericles

“Дети мало что знают о тайном языке своих родителей, об их знаках, секретах, важных словах и сигналах, которые взрослые как будто люди подают друг другу, потому что совсем не умеют говорить.”
― Олена Стяжкіна

“Від бажання бути людиною, а краще — хорошою, дехто робить дурниці, а дехто — всіляке добро.”
― Олена Стяжкіна, Смерть лева Сесіла мала сенс

“«Долітало» — це таке дієслово, яке пояснювало хтонічний, безособовий порядок війни. Хаос війни, в якому страшно було шукати винних, оскільки винні прикидалися рятівниками, а невинні проголошувалися звірами.”
― Олена Стяжкіна, Смерть лева Сесіла мала сенс

“Іноді дуже хочеться назвати когось поганим словом. Правду кажучи, деякі люди, можливо, й заслуговують на дошкульні слова.
Але це не свобода слова, це — свобода образи.”
― Лариса Денисенко, Я і КонституціЯ

“Світ поступово ставатиме кращий, якщо кожен із нас почне жити не так, як звикли (бо «так живуть усі»), а так — як насправді має жити чесна людина.”
― Лариса Денисенко, Я і КонституціЯ

“A brave man helps. A coward just gives presents.”
― Stephen King, Fairy Tale

“good people shine brighter in dark times.”
― Stephen King, Fairy Tale

“Here is something I learned in Empis: good people shine brighter in dark times.”
― Stephen King, Fairy Tale

“You get used to the amazing, that's all. Mermaids and IMAX, giants and cell phones. If it's in your world, you go with it. It's wonderful, right? Only look at it another way, and it's sort of awful. Think Gogmagog is scary? Our world is sitting on a potentially world-ending supply of nuclear weapons, and if that's not black magic, I don't know what is.”
― Stephen King, Fairy Tale

“That much is true about songs (and many stories) even in my own world. They speak mind to mind, but only if you listen.”
― Stephen King, Fairy Tale

“І відбував у Норильську більше, як десять років. ... Я робив на бакенних кранах, ми будували заводи, всякі фабрики. Приїхали туди, там було лише пару хатчин, а звідти їхали, то вже місто залишилося.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Слідчий дає картку і олівець, каже, що мушу написати доповідну, що помилково поступила в банду, за це дуже шкодую, що там нам обіцяли самостоятельну Україну, якої нема, не було й не буде.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“На ранок приходить до мене лікар, а він — кубанець, вже пізніше, коли я деякий час полежала, то зрозуміла, що то дуже порядна людина. Розказував мені про Кубань, як їх там зросійщували, як їх з малих дітей привчали до російської мови, як могли там їх нищили.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Як нас привезли в той Обор, нам сказали:
— Здесь ничего не родится.
А наші як зачали садити. У мами такі помідори були, огірки, вона робила грядки, прикривала гноєм. А гній ми з Орестом возили тачками, як хтось із росіян тримав корову.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Большевики зразу почали насаджувати московську ідеологію, комсомол і все таке. А як прийшли німці, то, по суті, майже не пхалися до навчання. То Український Комітет взяв на себе виховання молоді, школа була українською, історію України на уроках вивчали. Зовсім інший був дух.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Отак з нами світ поступив. Тисячі людей передали в рабство.
І я тоді відчув, що це значить: не мати своєї держави. Бо коли війна скінчилася, польська делегація приїхала і забрала зі шпиталю поляків, італійці забрали своїх, інші — своїх. А ми воювати — воювали, а держави не маємо, ми безбатченки.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Знаєте, УПА воювала два десятиліття. Такого в історії більше ніде немає, щоб армія не мала ні магазинів, ні шпиталів, узагалі нічого і воювала. Повністю усе народ підтримував, народ терпів, народ вивозили в Сибір за них. Це була спільна боротьба за Україну.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Таке моє дитинство було, але я була свідома того, що виконую якусь роботу. Всі розуміли, що ризикували, і все одно ризикували. І цей ризик того вартував.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“Я не була якоюсь особливою… Просто носила їсти і допомагала.”
― Любов Загоровська, Моя УПА

“«Ви вільно володієте мовою, якщо можете пояснити комусь, — тією мовою, — як зав’язати шнурівки»?”
― Pamela Druckerman, There Are No Grown-ups: A Midlife Coming-of-Age Story

“До нашої війни я робила репортажі переважно з інших країн і часто обіцяла співрозмовникам пояснити людям деінде, «як там насправді». Мені страшенно боляче робити це в своїй країні. Упродовж усіх наступних років більшість співрозмовників і в Криму, і на Донбасі, далі говоритимуть: «Хай вони там дізнаються».”
― Наталя Гуменюк, Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму

“«Мені йшов сьомий рік, коли нас депортували. Бахчисарай тоді був звільненим від німців, і до нас підселився радянський офіцер, що жив у бабусиній кімнаті. Їй було 78 років», — розповідає Ельвіра Мамутова. У день розмови їй так само 78. «Мама за цим армійцем доглядала, готувала, молоко заквашувала йому; щось приготує, а він і каже: «Господине, що не виперете мені..?», і мама прала йому. Самотній, військовий… Так ми і жили. 17 травня був сильний дощ. Ми з сестрою бігали у дворі. Темніло, і мама нас покликала додому. Вже був вечір, вже й їсти треба, і спати треба вкладати нас. Прийшов офіцер і мамі каже: «Господине, ви знаєте, нас не чекайте, лягайте спати. Тільки я вас одне попрошу — ви о 3 годині ночі мене розбудіть, будь ласка».”
― Наталя Гуменюк

“Два роки хлопці були в СІЗО в Сімферополі, далі — етап до Ростова-на-Дону. Апеляційні суди бувають закритими. Син у тюрмі книжку написав — через адвоката передав. Можливо, їм там тяжко, але він нічого поганого не пише. Хіба знаю, що в кімнаті буває по 20–26 людей. Сплять по черзі. Скажімо, коли 16 ліжок, а їх — 26, тоді одні сплять вранці, інші — ввечері. Але це так було раніше. У їхній кімнаті семеро людей і в кожного своє ліжко. Знаю, що їх не катували, хоча місяць Сервер був у психлікарні. Ми ж усі переживаємо, щоб не було гірше, щоб інших наших хлопців не забирали. Пильнуємо, підтримуємо родини. Я сама з кожної пенсії 1000–2000 рублів виділяю, щоб допомагати дітям політв’язнів. Нас із 1783-го року мордують, анексують, але ми не здамося. Ми хочемо, щоб наших звільнили, а Україна допомогла, надавши їм статус політв’язнів офіційно. Поки не дають. Хочемо, щоб держава боролася за них, бо ми — громадяни України, нас громадянства не позбавляли, ми від нього не відмовлялися і російського громадянства не брали.»”
― Наталя Гуменюк, Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму

“У кризовий час ми інстинктивно, навіть уві сні, шукаємо те єдине, що справді має значення: чиєсь дихання, серцебиття, в такт якому може битися наше серце.”
― Fredrik Backman, The Winners

“У квітні ми поїхали шукати в Україні місце, де зможемо безпечно жити й дихати. Загалом особисто для мене тролі відіграли в цьому суттєву роль. Я вважала, що ми можемо залишитися й перемогти. Тисячі. Тисячі коментарів переконали мене, що треба втікати, якомога швидше.
Світлана Паніна, психологиня та блогерка з Криму”
― Юлія Смаль, Як я була ботом

“That's how you know you are real - one day you die.”
― Grady Hendrix, How to Sell a Haunted House

“Навіщо ми тут? Тому що хтось має тут бути. Перемир’я чи гаряча фаза — річ не в цьому. Ми тут, щоб не пустити далі. Не так важливо кого: місцевих трактористів чи спеців із РФ. Вони зі зброєю, а отже, нічого, крім руйнування, не несуть.”
― Артем Чех, Точка нуль