Constantine Chero

“И тут Вениамин впервые изменил своим правилам и прочел Кашке, что написано на стене. Там осталась всего-навсего одна-единственная заповедь. Она гласила: Все животные равны. Но некоторые животные более равны, чем другие.”
― Джордж Оруэлл, 1984

“Герой, що саме в той час галопом гнав свого коня до Вихрових рівнин, не встрягав у подібні суперечки, оскільки герої не ставляться до них надто серйозно, та головним чином через те, що цей конкретний герой був героїнею. Героїнею з рудим волоссям.
На цьому етапі зазвичай хочеться зиркнути через плече на художника ілюстрацій і взятися за опис шкіряного одягу, ботфортів та оголених мечів.
Слова на зразок «повний», «круглий» і навіть «зухвалий» настирно пхаються поміж рядки, аж доки автор не прийме холодний душ і не приляже собі бодай на півгодини. Усе це загалом досить сміховинно, адже жодна жінка, що вирішила заробляти на кусень хліба, орудуючи мечем, звісно, не матиме такого вигляду, наче щойно зійшла з обкладинки каталогу просунутої дамської білизни для особливих клієнтів.
Ох, ну добре. Та мусимо зауважити, що хоча Херрена Хною-Фарбована Харрідан мала би приголомшливий вигляд після доброї ванни, регулярного манікюру та добірки шкіряного краму зі «Східної екзотики й аксесуарів для вбивчих іграшок By Ган Ліна» на вулиці Героїв, цієї миті вона була цілком доречно екіпірована легкою кольчугою, м’якими чобітками та коротким мечем.
Ну, гаразд. Чобітки, можливо, й справді були шкіряні. Але не чорні.
Її супроводжувала ватага смаглявих чоловіків, яких все одно точно вб’ють найближчим часом, тож описувати їх, мабуть, не конче потрібно. В їхньому вигляді не було нічого надзвичайного.
Слухайте, якщо вже ви наполягаєте, гаразд — вони також можуть мати шкіряний прикид.”
― Террі Пратчетт, The Light Fantastic

“— Помер? — скинувся на місці Ринсвінд. У дискусійній залі його розуму з десяток різних емоцій зірвалися з місця і почали лементувати. Полегшення саме розійшлося на все горло, коли втрутився Шок щодо порядку денного, а тоді Збентеження, Страх та Туга почали чубитися, що припинилося лише тоді, коли Сором прослизнув із сусідньої кімнати, щоб побачити, через що зчинилася уся буча.”
― Террі Пратчетт, The Light Fantastic

“Дві чашки терезів: на одній - грам, на іншій - тонна, на одній - «я», на іншій - «Ми», Єдина Держава. Чи не ясно: припускати, що у «я» можуть бути якісь «права» стосовно Держави, і припускати, що грам може врівноважити тонну, - це одне й те саме. Звідси - розподіл: тоні - права, граму - обовʼязки; і природний шлях від нікчемності до величі: забути, що ти - грам і відчути себе мільйонною часткою тонни...”
― Евгений Замятин, We