Настасія

“Господи, мене до болю нудило від страху! Я боявся подивитися в його обличчя, котре, здавалося, знав краще, ніж своє. Боявся зустрітися поглядом із вічно припухлими очима, побачити криву усмішку, що радше нагадувала вовчий оскал, ніж запрошення привітатися. Отак банально: я розпізнав би його на дотик із заплющеними очима, торкаючись брів або вигину губ, хоча я ніколи раніше цього не робив. Я вкарбував у свою пам’ять кожну рисочку його лиця, сам того не помічаючи. Як їжа й вода щодня, вивчення його рис стало для мене життєвою необхідністю.”
― Дар'я Чайка, Майже хороші хлопці

“Ти могутній… могутніший за все, що я відчував. Не можу відірвати погляд, — сказав Джеймс. — Я міг би впізнати тебе з заплющеними очима.”
― C.S. Pacat, Dark Heir

“When the past is forgotten, then it can return. Only those who remember have the chance to stave it off. For the dark is never truly gone; it only waits for the world to forget, so that it may rise again.”
― C.S. Pacat, Dark Rise

“- Річ у тобі! Мені начхати, ким ти будеш! Жінкою, чоловіком, та хоч інопланетянином! - Ступивши крок уперед, я промовив остаточне, те, що перекреслить дружбу й усі шляхи до відступу: - ЦЕ ЗАВЖДИ БУДЕШ ТИ!”
― Дар'я Чайка, Майже хороші хлопці