Настасія

“Господи, мене до болю нудило від страху! Я боявся подивитися в його обличчя, котре, здавалося, знав краще, ніж своє. Боявся зустрітися поглядом із вічно припухлими очима, побачити криву усмішку, що радше нагадувала вовчий оскал, ніж запрошення привітатися. Отак банально: я розпізнав би його на дотик із заплющеними очима, торкаючись брів або вигину губ, хоча я ніколи раніше цього не робив. Я вкарбував у свою пам’ять кожну рисочку його лиця, сам того не помічаючи. Як їжа й вода щодня, вивчення його рис стало для мене життєвою необхідністю.”
― Дар'я Чайка, Майже хороші хлопці

“А Вісандер, своєю чергою, впізнав дещо в його очах — безбарвних очах із ноткою блакиті, — хоча бачив їх лише з горизонтальними зіницями.
То був він. Вісандер упізнав би його де завгодно. В будь-якому місці. В будь-якій подобі.”
― C.S. Pacat, Dark Heir

“Ти могутній… могутніший за все, що я відчував. Не можу відірвати погляд, — сказав Джеймс. — Я міг би впізнати тебе з заплющеними очима.”
― C.S. Pacat, Dark Heir

“— Я впізнав би тебе де завгодно, — сказав Девон. — Упізнав би тебе й за десять тисяч років. Я зрозумів, хто ти, щойно ти ввійшов до крамниці Роберта.”
― C.S. Pacat, Dark Rise