Iryna Paprotska

“Жарт людського існування в тому, що єдине світло в кінці тунелю — це світло пологового кабінету. Всі дальші життєві зусилля людини, по суті, продиктовані бажанням повернутися в темний і теплий тунель материнської утроби, де немає ні страху, ні клопотів, ні відповідальності. Похорон — це фактично метафора такого повернення, його симулякр. Померлий, ти знову не маєш ні страху, ні клопотів, ні відповідальності. Просто замість темного і теплого тунелю материнської утроби отримуєш темну і холодну діру. Тому життя — це короткий проміжок між неіснуванням і небуттям, де ви можете спробувати щось зробити.”
― Андрій Бондар, І тим, що в гробах

“Ми хочемо, щоб життя було якомога більш яскравим і менш болісним. А життя має свій спосіб принизити нас, і лихо вписане в угоду зі світом. Ми молоді, доки наша молодість не закінчиться. Ми здорові, доки є здоров'я. Ми з тими, кого любимо, доки ми любимо. Краса життя невід'ємна від її крихкості.”
― Susan David, Emotional Agility: Get Unstuck, Embrace Change, and Thrive in Work and Life

“Щоб знайти мету в стражданнях, людина мусить інтерпретувати їх як виклик, із яким можна впоратись”
― Mihaly Csikszentmihalyi, Flow: The Psychology of Optimal Experience

“Він нагадував француза з фільму, назву якого ніяк не згадати, тому що часто французькі фільми попри усю свою різноманітність - про одне і те саме, за атмосферою цілком однакові.”
― Марина Смагіна, Кімната