Vlada > Recent Status Updates

Зараз нічого не лікує, як улюблені тропи, тож перші 2 книги я пропустила і взялась за останню. Ні про що не шкодую, мені дуже подобається)

Підключається важка артилерія в боротьбі з нечитуном 🫡

Вчора ввечері думаю пробіжусь по сторінках чи воно мені треба, а в кінцевому результаті: перечитала першу книгу та ще й половину цієї. А як так вийшло?!

«Усім, хто женеться за своїм щастям, ніколи не забувайте, що ви гідні того, хто не ставитиметься до вас як до незручності». 🥹🤌💘

«Люди старшого покоління мислять трохи інакше, бо багато пережили. Зовні в них купа зморщок, а всередині - купа історій... І ми часто не цінуємо їх, поки не стає надто пізно».

«Аушвіц був кошмаром наяву, там відбувалися невимовні страхіття, я не загинув тому, що мав жити заради Курта. Якщо маєш бодай одного хорошого друга, то бачиш світ по-новому. Один хороший друг може стати тобі за цілий світ. Найліпший бальзам для душі - це дружба».

«У мене був номер 172338. У людини відбирали навіть її ім'я - ти вже не людина, а просто коліщатко, що повільно обертається у величезній машині смерті».

«Якщо пощастило мати гроші й затишний будинок, можна дозволити собі допомогти тим, хто цього не має. От у цьому й полягає сенс життя. Ділитися своїм добром».

«Якщо хтось тебе покидає, то це тому, що він не хоче бути з тобою. І єдине, що ти втрачаєш, — це того, хто просто не хоче бути з тобою».

«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють».

«Яка ж насолода: холодна кава й книгарня в сонячний день. Краще тільки - гаряча кава й книгарня в дощовий день».
🥹🤌💕

«Минулого разу я так плакала, читаючи, що потягнула м'яз у спині».

Як знайомо 😅

«Крізь голизну дерев в прицілі смерті
Щодня все менше віри та тепла».

«Я щиро переконана, що голоси, які мають зараз звучати на повну силу звідусіль - це голоси тих поетів і прозаїків, які зараз на війні, в окопах, які відбивають штурми та штурмують посадки. Саме ці голоси вартують бути почутими. Це чесно, це справедливо, це гідно».

«Мені подобається говорити про книжки з тими, хто любить говорити про книжки».

«Місто без книгарні - не місто».

«Одного дня ти замислишся про шлюб. Обирай того, хто не бачитиме нікого, крім тебе».

«Я хочу, щоб ти була моєю. Я обіцяю тобі книжки, розмови й усе своє серце».

🥹🥹🥹

«— Чому ти плачеш?
— Я читав».

«У разі потреби людина призвичаюється до будь-яких умов».

«Що менше ми думаємо про щастя, то вищі наші шанси стати щасливими».

«Я пережив жахливі речі, багато з яких насправді ніколи не траплялося».

«- Що ти потім розповідатимеш про війну своїм дітям?
- Нічого».

«Знову був грім. Буде дощ? Головне, щоб не фосфорний».

«Якщо не виходить - пробуй ще, і ще, і ще. Допоки в тебе не вийде. Допоки ти мрієш, допоки навчаєшся, допоки ти є, - нічого не втрачено».

«Війна. Вона глибоко засіла в тобі. Її слід у твоїх очах. У зморшках, першій сивині, у мозолях, ранах і крові. Війна в землі й повітрі. Хоч скільки тікай, вона будитиме, кричатиме в лице. Тобі з цим потім жити».

«Війна одразу знімає всі маски, викриває всю людську сутність, усі її хороші сторони й погані. Війна стирає усе, що було до. Вона ставить мітки й зарубки. Їй не важливі соціальні зв'язки, статуси, освіта. Вона перемелює людей на фарш. Залишаючи пам'яті лише імена та позитивні».

«Ми живемо одним днем. З ранку до вечора, з вечора до ранку. Усе це схоже на артгаусний фільм про війну. Довгий, максимально нестерпний сюжет».