Веста Валерія > Recent Status Updates

Історія має звичку міняти тих, хто вважає, що міняє її.

Вони хапають чоловіка, який іде вулицею, жбурляють його на чорний бік фургона. На мить він розмазується по металу, наче прилипає до нього. Тоді на нього наступає один з очей, робить щось різке й брутальне, так що чоловік згинається у м'яку купу ганчір'я.

Ми трохи нахиляємося до нього — залізяччя до магнітну. У нього є те, чого немає в нас. У нього є слово. Як ми колись марнували його.

У неї тьмяно-біляве волосся. Вії такі світлі, що здається, їх там немає. Загублені вії людини, яка побувала у пожежі.

Ми думали, що в нас такі проблеми. Звідки нам було знати, що ми були щасливими.

Вони бачать речі, навіть коли відвертаються.

"Геніально втілений жахливий задум — це краще, ніж жахливо втілений геніальний."

"В моїх грудях надто тісно для мого серця."

"Його голос складається немов лише з твердих приголосних."
Ой гарно описано, занотовую.

"Я заплющила очі, щоб закотити їх під повіками" 😅😅

Якесь все таке нереалістичне, штучне... Я ця головна героїня, о боги! І цей переклад! "Тут ти можеш взяти душ..." !!! Я таке вперше бачу. Читаю всупереч.

Відзначу цю книжку замість двох таємних, які зараз читаю для книжкової премії.

По суті кажучи, ми живемо зовсім не для того, щоб жити, а для того, щоб умерти.

Деякі повороти передбачувані, але від того не менш вибивають землю з-під ніг.

Як би так вже поскоріш продертися крізь цю книгу...

На початку все настільки пафосно, наскільки це взагалі можливо 😅 Але в цілому подобається, мінімум описів й максимум дій.

Зара спробую невеличкий фідбек написати.
Поки що враження змішані. Історія тільки-тільки "захопила", але поки що я читаю все ж, щоб просто дочитати. Найбільше питань в мене викликає... клішованість всього. А також роялі в кущах. А також головні героїні, які (хоч і близнючки) майже не відрізняються характерами, хоч мали б.
Іноді мені здається, що я від цієї книжки фанатіла б в 16, і мабуть, сама б таку й написала.

От думаю, чи вже десь занотовувати свої невдоволені коментарі щодо всього, чи вже в кінці написати все одним враженням.

От наче й збірка оповідань, невеличка збірка, а йде так важко й повільно.

Дуже багато зупиняюсь, щоб додумувати й правити свою ідею. Тому йде повільно.

"You shouldn't be afraid of the truth. It'll set you free, right?"

Great plot, really like how it goes

На такі жорстокі подробиці я ніяк не очікувала

Ух, попереду найцікавіше!

Как же сложно читать эти рассказы о войне. Один в один - убежища, бомбы, завалы и смерть. Страшно, что мы теперь это все знаем и понимаем.

Так якось затишно.