Пенелопа Ґарсія > Recent Status Updates

ми добралися

після заправки краще описи всьо пішли

є відчуття що трохи не те все, та й на головну ніби тему мало часу лишається; багато про події якісь, але не більше.

ми вже поняли що вони як його діти в перші пару раз.... від частішого рефрену воно емоційніше не стане

'— давай сраку! — наполіг док. — сраку давай, я сказав!'

верещу

хороший тимофійович мужик

маск тащемта теж слюр, нема за шо йому дякувати

'— правда нарешті взулася, — вимовив він. — і тепер буде бити ногами'.

пратчетт писав це лічно для мене.

я в екстазі

як же я закохана в тексти пратчетта

мало думок поки читаєш, проста мова, але непогано

'невисокий, метр сімдесят з гаком' невисокий. невисокий... ТА ВИ АФІГЄВШІ

як же я довго була без пратчеттівських речень, ніби додому вернулася

мені цікаво що було в оригіналі

важко, бо це своя війна і кожна сторінка може довести до сліз і розпачу

взяла цю книгу на фестивалі в ретровілі в п'ятницю 7 листопада, тепер почну читати

'я бачив, як ви з нею обіймалися'


обнімашки як аналог єблі в англії я ще таке не чула ахах

солодко

о ніііііі тільки не слово інстинкти

о, а трохи краще таки стало

наявність 'другої частини', звісно, не реабілітує книжку, але стало цікаво

розчаровує все це пояснення яким хвалиться автор зі сторінок, хоча з іншою подачею (не монологом, а поглядом збоку, але це треба було би переписувати багато всього) могло норм бути

є відчуття, що п'ять хвилин завершилися ще під час цього вступу

мальчіки ніби поїбатись йдуть, я не годна