Natalia Baidak > Recent Status Updates

Хижі птиці летять зі Сходу
На червоному тлі пожеж,
Бачу, бачу Твою Голготу
І звідціль, з моїх мертвих меж.

Скитський вітер гуляє й нині,
Як тоді, пам'ятаєш Ти?
А степи Твої знов - пустині,
Хіба тільки нові - хрести.

"Вона знала всю „Русскую історію" напам'ять, не помилилась би в жодній даті ані в жоднім факті, знала родовід усіх Рюриковичів і потім Романових, але про Запорізьку Січ та її руйнування вона ніде нічого не читала і не вчила".

💔

"... поїду, подивлюся, як ще там люди живуть та й вийду заміж!.. Вже мені нічого іншого не лишається!.. Хоч і заміж не хочеться, нема в тих чоловіках нічого цікавого — і я навіть часом думаю: може й любови на світі нема?.."

"...легко погодилася Євдокія Івановна, почуваючи, що і так вона робить не по правилах, перевіряючи гроші у чоловіка, бо чоловіки заробляють гроші, чоловіки ж їх витрачають, а жінки мусять задовольнитися тим, що перепаде з ласки чоловіка".



Такі часи, такі часи....

"Україна була, багата і розкішна, але не було її назви, не було її імени, не було слова, а тому України не було".

Одразу 💔

- Ти коли-небудь читала Пруста? запитав він.
- Пробувала, але він наганяє на мене нудьгу.
- Він справді екстраординарний.
- Можливо! Та він навіває на мене нудьгу, вся ця ускладненість! У нього немає почуттів, а лише потоки слів про почуття. Я втомлююся від самовдоволеного розумування.

😄😄😄

- Надзвичайно, сказала Конні, як інакше почуваєшся у справді свіжий гарний день. У інші дні навіть повітря здається напівмертвим. Люди вбивають саме повітря.
- Ти думаєш, це роблять люди? запитав він.
- Так. З людей випаровується стільки нудьги, й невдоволення, й злостивості, що вони просто вбивають життєві сили повітря. Я певна.

"З будинку виднілося багато міста, але не найфілейнішої його частини"

😑

Збіги продовжубться - тут обговорюють постановку царя "Едіпа" 🤭

"Тератронні бомби в руках маніяків, мізки яких запалені ідеєю всевладдя"

"...з вічно розтрісканих i вкритих струпами губ Пістона несподівано вивалилося здивоване «ніхуя собі», після чого Капітон уважно на нього подивився, і серйозно сказав, що той молодець і все правильно зрозумів"

І ми розуміємо)

"Небо Америки різнокольорове, але це лише кольори скорботи. В ньому знайшло прихисток знищення американських індіанців, отримали притулок відчай та геноцид усіх вигнанців, які прийшли, щоб знайти прикриття на великому цвинтарі, яким і є ця земля".

"Під американським небом життя безпросвітне. У Бей-Сіті мої думки тільки про смерть. Я уявляю себе повішеною, розрізаною на шматки, або ж зеленою Офелією, щасливою, яку знаходять утопленою на дні блакитного басейну моєї тітки".

— Алло, Оксано! — кинув якось він їй. — Скажи, ти читаєш книжки з нашої бібліотеки?
— Я? — повернулася Оксана. — До вашого відома, я взагалі не читаю книжок.
— А що ж ти читаєш?
— Я? А чи обов’язково щось читати? Я не читаю, — сказала вона, гордо зносячи підборіддя. — Я живу!

"кожне око їхнє — це було небо й небо, сполучене в одне; все відбувалось у тих небах, як у інших, макроскопічних, все сполучалося і так само скрешувалося.
Зв’язувалися вони могутніми струменями, ще трохи, й вони перестануть належати собі — за плечима в кожного стояла Самотність, довга на багато років, і вони мимохіть озиралися на неї, надто довго із нею жили"

— А коли я звелю якомусь генералові пурхати метеликом із квітки на квітку… І генерал не виконає наказу… Хто буде винен: він чи я?
— І хто ж це генерал — невже Субота?! — пхикнув Андрій.
— Ви однозначно маєте більше читати… — розчаровано зітхнув Харитон.

Однозначно 😁

"У поглядах тих жінок не було упізнавання. У них читалося лише якесь подивування та образа через те, що Ісуса розіп'яли на хресті. І образа та була така свіжа, наче це трапилося сьогодні вранці. Для наївного та простого світу, де є достатньо християн і католиків, розп'яття Ісуса споконвіку було подією, яка траплялася мало не щодня. Саме з цієї причини вірян так легко спонукати до злих вчинків".

Оххх, клас

Найкращий і улюблений стиль і словечка:

"Він зараз у труднації" 😍

"Розбирала сукні, хай і довоєнні, одягала кожну й припасовувала. Хотілося муркотіти й крутитися, хотілося, щоб синьо світилося від доброї погоди вікно і щоб падало в її кімнату сонце".

Between "just desserts' and "tragic irony" we are given quite a lot of scope for our particular talent.  Generally speaking, things have gone about as far as they can possibly go when things have got about as bad as they reasonably get.

ROS leaps up and bellows at the audience.
ROS: Fire!
GUIL jumps up.
GUIL: Where?
ROS: It's all right - I'm demonstrating the misuse of free speech. To prove that it exists.

PLAYER: It costs little to watch, and little more if you happen to get caught up in the action, if that's your taste and times being what they are.
ROS: What are they?
PLAYER: Indifferent.
ROS: Bad?
PLAYER: Wicked.

True that

А лицар же де?.. Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! А де ж замок, що стояв на високій горі, де сад із тисячолітніх грабів і буків, плеяда русалок у голубім озері! І гондоли, убрані ліхтариками, невидимі хори в тіні дерев, і прекрасні танки сільських дівчат, і пажі, і оксамити, і кришталеві кубки, одежа золота?

"І настануть потім дні солодкого щастя, полетять, помчаться безпереривним дзвенячим ланцюгом. Рано буде прокидатися під звуки невидимих флейт, лебедів білих буде годувати на блакитнім озері, а увечері буде бал!..
Пишно, сліпучо освітяться золоті палати, сотні розкішно вбраних вельмож, галантних кавалерів, красивих дам будуть плестися в граціозні, гармонійні вінки менуета.."

Пані Боварі чи Маруся? 😁

Він був такий збуджений, що сипав уже латинськими цитатами. Якби він знав по-китайському чи по-гренландському, то заговорив би й цими мовами; це був у нього критичний момент, коли людська душа підсвідомо відкриває все, що в ній таїться, як океан під бурю відкриває все, що в ньому є, – від прибережних водоростей до глибинних пісків.

"Емма, в каніфасовому пеньюарі, сиділа, відкинувшись головою на спинку старого крісла; жовті шпалери створювали позад неї ніби золоте тло"

"Вона думала, що кохання мусить з'явитися раптово, як грім і блискавка, як небесний ураган, що налітає на життя, перевертає його, зриває волю, як листя, і заносить серце в безодню. Вона не знала, що коли ринви заткнуті, то на терасах дощі наливають озера, – отож і жила собі в спокої, поки раптом не відкрила розколини в стіні свого дому".

"Щодо Робера, то він ледве міг усидіти на місці, ховаючи за усмішкою світської людини жагу діяти, як воїн, і, дивлячись на нього, я думав, що енергійний кістяк його трикутного обличчя мав бути таким, як у його предків, створеним більше для бойового лучника, ніж для витонченого книголюба".

Хто з вас?)