verbava > Recent Status Updates

довелося завести окремі закладочки для реакції «боже яке кончене» — вони безумовно перемагають. скажімо: «мабуть, на узвишші я шукала когось, хто відкрив би в мені воїтельку; саме тому й не втекла, коли ведмідь став мені на дорозі. навпаки, я кинулася до бою, як фурія, і ми обоє лишили на тілі супротивника знаки». (ведмідь їй, нагадаю, відгриз частину обличчя, і тепер вона це люто романтизує. антропологиня, @?#).

коли мені трапилися обкладинки джорджа щербаненка від фоліо, я подумала, що це якийсь такий прикол. а виявилося, що ні: щербаненко — народжений 1911 року син українця й італійки, у хрещенні володимир; 1920-го його батька розстріляли більшовики. страшенно плідний письменник, якими могли б бути ще багато українців його покоління, якби не кацапи. і ще й переклад анатоля перепаді. треба читати, хоч жанр і не мій.

як ви думаєте, що хотіла сказати авторка?
«важко уявити долю української літератури без знищення письменників радянською владою під час розстріляного відродження».
воно все написане канцеляритом («з метою асиміляції населення та запобігання проявам національної свідомости», брр), але є місця, де погано аж до невпізнанності сенсу.
добре, що це в основному експортна книжка, може, в перекладах текст кращий.

But one day the old girl saw angels for real and it turned out that whoever drew those pictures obviously hadn’t seen any themselves, because angels don’t have blonde curls or beautiful faces. They’re more like giant insects, like praying mantises. And so my grandma abandoned her prayers, because who wants four mantises with hundreds of eyes and pincers for mouths showing up at their daughter’s bedside?

читаючи цю книжку минулого разу, я була юна, немудра й мала видання від «фоліо», тому трохи нудилася. цього разу — з мінусів — життя мене вже трохи потріпало, але — з плюсів — мій «празький цвинтар» виданий на якісному папері й у хорошому перекладі (щодо обсягів мудрості мало можу сказати, але принаймні розумію тепер більше натяків). і виявляється, що це захоплива книжка.

поки що мене в цій книжці найбільше вразили люди, які потонули, кинувшись у зненацька розмерзлу річку за _золотою_ чашею, яка _пропливала_ повз них. це, мабуть, магічний реалізм чи що там, але ну ж.

довів мене до сліз: Had they been Dutch or German or English, they would be quoted as admirable examples of the Protestant ethic. Being only Italians, they are quoted as despicable examples of «avidity» and «absence of scruples in trade».

довершено: Pepper is a potent aphrodisiac. Deprived of pepper, Europeans could hardly make up for all the human loss suffered at the hands of warlords, local and alien. Population shrank, marshes and forests waxed, towns waned. Abandoning hope of a good life in this world, people put all their hopes in a future life and the vision of pie in the sky somehow helped them to stand the deprivation of pepper on the earth.

зненацька.
“To go zeth is to lose all conscience, but zeth people still have all their reason. A madman may feel horror and guilt at what they do, but the zeth know better, they simply don’t care.”
“Like evil.”
“Well…yes. Except that you can do something evil and know it’s evil and care that it’s evil and do it anyway and feel guilt for it. If you’re zeth, you just do it and the fact it’s evil doesn’t bother you.”

❤
part of me was ten years old and another part of me was thirty-two and had written a thesis on the spread of seed weevils. I had a sudden horrible fear that maybe the ten-year-old was the real one and I had just had a particularly vivid dream and now I would have to go and live my entire life all over again. I put my hand to my forehead and said, “Fuuuuck…” which ten-year-old me would not have said.

Сильвестр Азикович продовжував стояти посеред кімнати, із ледь збагненною зачудованістю споглядаючи тривожну сцену, що каламутним нічним видінням, освітленим лишень гасовими лампами, розгорталася в  його опочивальні.
автор знає слова і хоче, щоб ми знали, що він знає слова. чи знає він значення слів — вопріс другорядний. (так, it's that time of the year again, я волонтерю на читанні страшного).

у цей місяць перекладних жінок умістилися:
- комікс на ґрунті фінської міфології;
- японський комікс про пошуки себе;
- івритський — про пошуки ковчега завіту;
- шведський — про тілесність;
- французький — про чудернацьке волосся;
- по-різному болісні аргентинський і фінський романи;
- чеський і екваторіальногвінейський романи про зростання;
- китайський роман про війну;
- німецькі вірші у прозі й албанські верлібри.

місяць перекладних жінок офіційно розпочався:

учора порахувала — це в мене вже сьомий.

найліпші книжки, які трапилися зі мною в червні:
- історія про принцесу-хом'ячиху і страшно непродуманий loophole у проклятті злої відьми;
- новий роман ольги токарчук, де все так, як мені було треба;
- дослідження про лайно в середньовічній культурі;
- книжка про дивні книжки від професійного бібліофіла.

(чесно, це останнє).
а хто в мами ні разу не графоманка?

Лише півгодини і таксі прибуло до готелю Holiday Inn London-Kensington Forum. Цей готель розташований у центрі одного з найвідоміших районів Лондона по вулиці Кромвель-роуд. За дві хвилини пішки легко дістатися до станції метро «Gloucester Road» (3 лінії — Piccadilly, Circle та District), завдяки чому рукою подати до центру Лондона.

а хто в мами філософиня?

«Сприйняття світу через призму любові» філософський зміст його першої персональної виставки випромінювало кожне полотно. Любов на енергетичному рівні вкладена в кожну картину. Ось любов до жінки- кохання пристрасть, еротизм, там ніжність до тварин, а тут любов та бережне ставлення до природи. Ніби почуття одне, але властиве зовсім різним та кардинально протилежним сферам нашого життя.

а хто в мами геніальна стилістка?

Темно-зелений костюм гарно відтіняв її зелені очі, чорні лаковані чоботи до колін, вузька юбка огортала стегна, та сіра шовкова блузка майже під горло, все це створювало більш діловий та строгий стиль. Герда була зосередженою і налаштованою рішуче. В ці 48 годин після вбивства важливо виявити всі деталі по гарячим слідам і скласти по крихтам картину злочину.

а хто в мами мистецтвознавиця?

— Любий, ти розумієш, просто на понеділок була
лише ця опера за біблейними мотивам про перше
вбивство в історії людства, Каїн вбиває свого брата
Авеля, за постановкою Ромео Кастелуччі. IL PRIMO
OMICIDIO досліджує, як аморальні дії і
заволодіння законом в одних руках ховають в собі
емоції заздрощів, нерівності та несправедливості.

а хто в мами діалогописальниця?

— Так, кохана, ти забула? У мене в середу персональна художня виставка. А сьогодні маю бути в галереї, потрібно все підготувати, все проконтролювати. Себастьян завершував зі своїм взуттям. Накинув своє темно-зелене кашемірове пальто. І зі своїм шкіряним портфелем вже стояв у дверях.
— Про твою першу персональну художню виставку я звісно пам'ятаю. Так, підготовка потрібна.

а хто в мами майстриня детективної прози?

Яка ціль накачувати Роберта віагрою, зрозуміло, що він не самостійно її випив. [...] Була підозра, що Роберта просто «накачали» Віагрою насильно з метою сердечного нападу та можливо це не спрацювало і йому просто перерізали горло. Запитань було багато…. Те, що здається для нас зрозумілим та на поверхні, таким легкодоступним і ясним, в дійсності по-іншому.

а хто в мами інфодамперка?

Силденафіл під торговою маркою Віагра, американської фармацевтичної компанії, є одним з найвідоміших лікарських засобів у світі. Назва з’явилася із з’єднання слів «Vigor» (сила, влада) і Ніагара (Niagara Falls) — наймогутніший водоспад в Північній Америці. [...] Цей короткий екскурс в історію медицини миттєво промайнув у Герди перед очима.

а хто в мами майстриня атмосфери?

Штори в номері 527 були вже закритими, хаускіпінг встиг зробити гостю «вечірній сервіс» — це така спеціальна послуга в 5* готелях, коли перед сном з 21-22-00 закривають тюлі, штори, на ліжку викладають подушки, та розстеляють покривало, такий елемент додаткового сервісу, підготовка кімнати на ніч. По дорозі до ліжка з неї впала юбка за допомогою Роберта звісно.

а хто в мами вікіпедієзнавиця?


Їм принесли напої. ««Маргарита» — це якраз коктейль для сьогоднішнього вечора», подумала Герда, і як він вгадав її бажання. Такий кислуватий алкогольний смак текіли із солоним колом по краям келиху. Навіть Томі Хілтон не встояв перед цим напоєм. Коктейль «Маргарита» перекочував, в свій час, з Мексики і пустив коріння в США через всю мережу готелів Хілтон.

а хто в мами письменниця?

Виблискуючи своїми зубами кольору слонової кістки з посмішкою та келихом шардоне, Роберт підійшов до її столика.
— Фрау, чи можу я до вас приєднатися? — сказав він таким оксамитовим тембром, що Герда вмить забула, про що думала.
— Так, звичайно, я не заперечую. «Скільки в ньому чарівної елегантності, такий інтелігентний» — подумала вона.

колись, читаючи наїзди на букблогерок, які серйозні книжки фотографують із тістечками (о жах), я подумала зробити щось про книжки і кольорові шкарпетки — і що серйозніші будуть ті книжки, то краще.
зі шкарпетками, щоправда, не склалося, та знайшовся ще ліпший варіант — сережки. тож тепер мої книжки і сережки мають власний інстаграм із відгуками на те й інше:
https://www.instagram.com/books_et_bo...
приходьте ))

квітень був щедрий на прекрасне:
- роман про середньовіччя й історії, реальніші за реальність;
- оповідання про маму, яка не просто так була відьмою;
- несподівано тригерна (але чудесна) дитяча книжка про відвагу і довіру;
- комікс про хлопчика, у якого на голові виростають квіти;
- комікс про непрості стосунки вампірки і перевертня;
- комікс про дівчат, яким мистецтво (і багато любові) допомагає врятувати одна одну.

серед читаних у лютому книжок були прекрасні — і цього ніхто не забере.

тому от, найкраще за лютий:
- детектив тамари горіха зерня, який таки детектив, і з реальними реаліями, і з нормальними персонажами;
- сумний, але добрий комікс про біль і як із ним жити;
- смішна книжка про апокаліпсис;
- книжка про апокаліпсис і сестринство;
- комікс про вдале використання готичнороманних кліше для порятунку світу.

бавдоліно дивиться на міланців, які сплюндрували місто лоді, а тепер отримали за це по сраці від імператора фрідріха і йдуть у покаянній процесії: «Чи варто було, — замислювався Бавдоліно, — чинити таку сваволю над мешканцями Лоді, щоб тепер довелося отак знімати штани?»
хто ж знав, що моя книжка на чорний день буде така актуальна.

коли я купую книжку «фоліо», то знаю, що мене чекає огидний переклад і погана редактура — але інших не завезли, нема сенсу лаятися, ранніх текстів софі оксанен у нас більше ніхто не видає.

коли я купую книжку «видавництва», то (навіть менш) огидний переклад і погана редактура розбивають серце і викликають бажання цією книжкою в кого-небудь кинути. ну що ж ви так, ну.