Anna Yevtushenko > Recent Status Updates

The most beautiful thing a woman can wear is a smile.

Перша історія пройдена, і як на мене, вона чудово вписалась би в тематику «Чорного дзеркала»

“Ask me, ask me what I mean, and I’ll bloody say it. Ask!”

With mounting annoyance Robin asked herself why if Strike had something to say it had to be couched in these plausibly deniable terms out of the mouth of a dead woman. What was she supposed to say in the crowded pub in the middle of a job? Was Charlotte right? Are you in love with me? If Strike did indeed feel anything approximating love for her, he’d had countless opportunities to say so, hadn’t he?…

—Це смішно.
— Що?
— Вона така слухняна маленька істота. І ви ніколи не здогадалися б, що вона здатна розірвати когось на шматки.
— У цьому плані вона схожа на будь-яку іншу жінку, мем.

Собака-спецназівець у відставці - мій улюблений персонаж 🥰

«Люди необережно ставляться до своїх слів. Вони кидають їх у тексти чи твіти, вдають, що читають, перекручують, неправильно цитують, брешуть ними, без них і про них. Крадуть їх, а потім повертають. А найгірше - вони забувають їх. Слова мають цінність лише тоді, коли ми памʼятаємо, які почуття за ними криються.»

“Ти борешся і бʼєшся, бо ця фатальна, глибоко вкорінена штука, яку ти називаєш любовʼю, відмовляється помирати від одного пострілу. Це було б занадто милосердно. Справжню любов треба душити, тримати під водою, поки вона не припинить відбиватися. Це єдиний спосіб убити її.”

Якби ж існувала кнопка, яка б дозволяла вимкнути почуття, які з'їдають з середини

“— Коли я побачив, що до нас наближаються вибухи, я не знав, як тебе захистити.
— Ти не можеш цього зробити, - тихо сказала
вона. — Жоден із нас не може вдіяти нічого, щоб урятувати життя іншого.”

Я ніби знову переглядаю “Masters of the Air” 💔🥺
Лише цього разу тут більше романтики (і додаткова сюжетна лінія у нашому часі).

«—Ти спочатку сказала своїй мамі? Я тобі ніколи цього не пробачу.
—Я пошкодувала, щойно розповіла їй. Знаєш, що вона відповіла? «Але ти виховуватимеш дитину в Європі? У неї ж буде акцент!»
—Боже, поможи нам.»

Багато американців дійсно не люблять акценти. Навіть відмовляються продовжувати розмову, почувши його 🙄

“Adults often think that self-confidence is something a child learns. But little kids are by their nature always invincible. It’s self-doubt that needs to be taught.”

Then, as adults, we spend years in therapy, just to get back that boldness 💔

“Joar was good at mending engines. Because in them he could always see what was broken. But humans are full of crap you can’t see. We break in the invisible parts.”

“Adults always think they can protect children by stopping them from going to dangerous places, but every teenager knows that’s pointless, because the most dangerous place on earth is inside us . Fragile hearts break in palaces and in dark alleys alike.”

And here we go

“Louisa is a teenager, the best kind of human. The evidence for this is very simple: little children think teenagers are the best humans, and teenagers think teenagers are the best humans, the only people who don’t think that teenagers are the best humans are adults. Which is obviously because adults are the worst kind of humans.”

Щось мене ця книга зовсім не чіпляє 😒 так мені все повільно тягнеться

“Have you ever heard of scars going away with time? […]
Her father took a deep breath and held it awhile […]
“No,” he said. “Not scars. Not even with time.”

Люди вважають, що близькість - це обовʼязково про секс.
Ні. Близькість - це про правду.
Коли розумієш, що можеш поділитися правдою, показати своє справжнє єство, коли стоїш голий, а тобі кажуть: «Ти можеш довіряти мені»

«У 1926 році економіст Джордж Тейлор представив «Індекс подолу»... Якщо су­спільство або спільнота процвітає, сукні та спідниці коротшають. Але щойно настає криза, поділ опускається до щиколотки.»
Щось я це не помітила в історії 🤔

«Двоє із зірочками біля їхніх імен мають вмерти до того, як сонце зайде»

Тадададам 🍿

Тому що сором — боязкий. Зате совість — вона голодна! Вона намагається зжерти свого хазяїна. І якщо сором з плином часу слабне, то совість тільки лютішає.

Сто сторінок і історія взагалі не чіпає 🫠🙁
На цьому цю книгу завершуватиму 😒

…немов це слово ніколи не впливало йому в голову 🫠

Найповільніше читання 🫠 а все завдяки кострубатому перекладу.

«Тема було відправлено до почекальні» (яка нафіг почекальня у лікарні??)
«А ви що там, к херам, робите?» (в укр. мові є такі «смачні» відповідники, а в перекладі калька)

Якщо ви зняли стрес — то більше не вдягайте його. А якщо стрес усе-таки стався — можна розбити вікно й погладити кошеня.

👌🏻

«Ми завжди на когось намарно чекаємо вдома. Ми завжди в чомусь не чуємо душі, що не може нам відповісти взаємністю. Минає час, і ми вже хочемо знищити це щось, чим би воно не було, аби тільки не краялося через нього серце.»

Найглибшу прірву між людьми створює гордість.

Смерть - то єдина обіцянка, якої ми всі дотримуємось.

Небеса дарують нам тільки одне життя, та в книжках ми можемо прожити тисячі.

«Страх летить із тебе й кричить, і ти кричиш, і серце кричить, мов кажан. Але потім ти розумієш, що серце нікуди не дінеться з грудей. Що це мʼячик на резинці. І ти його вхоплюєш. І розумієш, що нічого з тобою не станеться».