Maria’s Reviews > Химерне серце. Новелі > Status Update

«А що таке пам'ять? А що таке спогади? Не
більше, як дірявий місток між минулим і сучасним».

Від цього проходу гострою травою і муравлиськами (цей прохід просто руйнував черевики) скорочувався день: дополудне ставало маленьке, що можна було його в жменю сховати, а пополудне саме заганяло сонце за обрії.

Хоч молодий лісничий мав плечі широкі й міцні,
як кам'яна плита, лице з жаром сонця й подихом
лісу і «минуле», Оксана ніколи не хотіла чути його історій.

Але скажіть мені, яка ріжниця між уявою і дійсним нещастям? Терпіння однакове...

Простіть мені богохульство, але мені здається, що стільки любові в погляді можуть мати або святі, або закохані і вуличниці.

ненормальні часи витворюють ненормальні думки, скажете

Ти спитав щось в неособовій формі, а я відразу відчула, що ти не знаєш, як заговорити до мене, на «ти» чи на «ви». Мені прийшла тривожна думка до голови: «Може.. може... ти забув, як мене на імʼя?»

Хочу поговорити з тобою. Хочу витрясти з свого серця все до останньої порошинки, щоб нічого-нічогісінько не перевезти із собою звідти сюди.

Хотів повʼязати думки в один вузол, але вони раз у раз вихоплювались з-під контролю й розбігалися наліво й направо:

Це все вона дуже добре памʼятає, але — може, цього замало? Хіба це досить — дати комусь вдосталь хліба й більше не дбати за нього? Чи заспокоєні одні бажання не родять інших, сміливіших?