Ганна Кузьо’s Reviews > Зло. Розкриття сутності зла у літературі та мистецтві > Status Update

Якщо зло має захисників у сучасній європейській літературі, це можна зрозуміти. Без великої життєвої злоби немає ні доброти, ні мо- ральної святості. Не стало б злоби, не стало б глибинності й розмаїття життя й уся загадка існування звелася б до однозначної поверхневої мовної протилежності. Це створює складнощі для мистецького виразу, живого та глибокого доторку до всього людського.

Якщо не задовольняти людські інстинкти, потяги й потреби, людина стане небезпечною, як звір. Зло у такому разі може бути виправданим людським бунтом проти утисків і нестатків.

Значна частина того, що ми вважаємо злобою минулого століття, було його глупотою. Якщо поміркувати про катастрофи Другої світової війни, інколи причиною їх виникнення була моральна зіпсутість людей, але передусім варто звинувачувати глупоту: ці катастрофи були гіркими плодами співпраці хворих політичних лідерів і мас, які заворожено, сліпо й боязко за ними йшли.

Сартр і Камю стоять на боці абсолютного апріорного добра, хоч і вважають, що людська діяльність одна з найважливіших людських апріорних сутностей. Вони вважають, що совість теж можна вибудувати. Жан Жене – моральний нігіліст, який забуває про трансцендентальне «я», сатанинський Тартюф.

Ніцше, своєю чергою, мораліст емпіричного «я», який не має уявлення про існування «я» трансцендентального, лише припускає, що людську совість і почуття вини можна приспати і що генеалогія всієї моралі базується на досвіді.

Також Ж.Гюїсманс є представником трансцендентального «я» і його моралі,шукаючи втрачену святість у злобі сучасного світу, бо вірить, що людське трансцендентальне «я» незмінно прагне до чистоти.

Достоєвського, наприклад, можна назвати моралістом трансцендентального «я». Мораль його персонажів містить сильну апріорну складову, яка існує завдяки його позитивному баченню людини. К’єркегор і де Унамуно стають на захист вродженої доброти людини, яка з часом розсіюється.

Мораль, моралізм і «здоровий глузд» можуть служити злу, якщо дисонують із динамічним характером життя. «Здоровий глузд» може зазнати відчуження від життя, спотворення внаслідок зіткнення з панівними суспільними структурами та положеннями, стати шкідливим. Моралізм може стати інструментом брехливої влади.

Дитина у світовій літературі представляє добро. У секуляризованій традиції письменники інтуїтивно послуговуються цим символом доброти. Це останні пристанища доброти та святості у секуляризованому світі, і за їхньою допомогою зображення зла також набуває глибини

Якщо істинний диявол виступає символом пристрастей та інстинктів, то Люцифер представляє гуманнішого й ідеальнішого буремника та заступника свободи. Він став у європейській літературі старшим братом романтиків, союзником маргіналів, бунтівником, який сам починає революцію на знак протесту проти всілякої тиранії та захищає право особистості на самовизначення