зорі Quotes

“Якщо любиш квітку, яка росте десь на далекій зорі, то вночі тобі приємно дивитись на небо. Усі зорі розквітають.”
― Антуан де Сент-Екзюпері, The Little Prince

“Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти будеш дивитися вночі на небо, це буде так, мовби сміються усі зорі. Ти матимеш зорі, що вміють сміятися!”
― Антуан де Сент-Екзюпері, The Little Prince

“Чіпка більше слухав, - іноді й засне, слухаючи бабиної мови, що як струмінь тихо журчала... А іноді сам розщебечеться... Уже й ніч настала засвітили зорі, замиготіли, заіскрили...


Частина перша III Дитячі літа”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Засяють ночі зорями жасминно.”
― Lina Kostenko, Триста поезій

“А відьма тимчасом знялася так високо, що тільки чорною цяткою миготіла вгорі. Та де тільки з'являлася цятка, там зорі одна по одній зникали на небі.


Ніч перед різдвом”
― Микола Гоголь

“Сотні звернених на новачків очей у мерехтливому сяйві свічок були схожими на бліді ліхтарики. Де-не-де поміж учнями світилися сріблясті серпанки привидів. Щоб уникнути спрямованих на нього поглядів, Гаррі глянув угору й побачив оксамитно-чорну стелю, усяяну зорями

Розділ сьомий. Сортувальних капелюх”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Philosopher’s Stone

“А відьма тимчасом знялася так високо, що тільки чорною цяткою миготіла вгорі. Та де тільки з'являлася цятка, там зорі одна по одній зникали на небі.”
― Микола Гоголь, The Night Before Christmas

“Гаррі поклав окуляри на тумбочку біля ліжка й заліз під ковдру, але не засунув запони, а задивився на клаптик зоряного неба, що проглядався у вікні біля Невілового ліжка

Розділ двадцять перший. Око змії”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Order of the Phoenix

“Його вабили ніч і зорі, чорнота безодні, провалля темряви, вічність, поглинена мовчазністю. Тайни зоряного неба п'янили його. Коли все засинало в домі, він підводився з ліжка і йшов до вікна, стояв коло вікна і дивився на зорі. Перед ним одкривався нічний світ, змінений і інший; космос, з якого ніч зривала запону, що нею огортав його день

*Зоряні мандрівники*”
― В. Домонтович, Дівчина з ведмедиком. Болотяна лукроза

“Отсе після вечери гомонимо, гомонимо, соловейка слухаємо та й полягаємо спати. Так зірно, так гарно! Мені не треба було луччого щастя, ні в хрещика з дітьми бігати, ні в перепілки. Було мені вказує, як зірочка покотиться, або вкаже, де на небі стоїть Віз, Волосожар, Квочка

III”
― Ганна Барвінок, Русалка

“В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. Високі чорні тополі, як військо, стояли рядами край дороги. Синє небо всипане було зорями. Зорі тихо тремтіли...


II”
― Михайло Коцюбинський, Харитя

“А над нами мерехтять і не падають зорі, а поперед нас вихоплюються і вихоплюються тихі вогники, а біля них озиваються голоси щедрівників:

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір…

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори…

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Вже зорі поскакували і тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку”
― Марко Вовчок, Melasia and the bear