вечір Quotes

“Вечір був чудовий, тихий і лагідний, і краєвид навкруги дихав природним супокоєм...

розділ десятий”
― Jane Austen, Mansfield Park

“Вже впала роса, солодко пахли квіти; вечір був чудовий, тихий, теплий, на заході ще червоніла заграва, обіцяючи й на завтра гарний день. Повний місяць велично випливав на потемнілому сході”
― Шарлотта Бронте, Джен Ейр

“...я швидко йшла вперед, поки зігрілася, а потім пішла тихше, щоб досхочу натішитися чудовим осіннім надвечір'ям.

Розділ XII”
― Шарлотта Бронте, Джен Ейр

“Наче тепер пам'ятаю — покійна стара, мати моя, була ще жива — як довгими зимовими вечорами, коли надворі тріщав мороз і замуровував наглухо вузькі шибки нашої хати, сиділа вона біля гребеня, виводячи рукою довгу нитку, гойдаючи ногою колиску і наспівуючи пісню, яку ніби тепер я чую. Каганець, тремтячи й спалахуючи, неначе лякаючися чогось, світив нам у хаті. Веретено хурчало; а ми всі, діти, зібравшися докупи, слухали діда, який через старість не злазив більше п'яти років з своєї печі.

Вечір проти Івана Купала”
― Микола Гоголь

“Вечір зимовий, зоряний. По небу кілька білих хмарок снігових набурчавіло носиться сніг-то запорошить, то перейде, то знов запорошить і знов перейде. Тихо усюди, й біло, й морозно.

XII”
― Марко Вовчок, Павло Чорнокрил

“Угорі тремтіли блакитні жаринки зірок, вони мінилися барвами, - все в той вечір здавалося чистим, незбагненно привабливим


*родинне вогнище*(мати своїх дітей)”
― Євген Гуцало

“Отсе після вечери гомонимо, гомонимо, соловейка слухаємо та й полягаємо спати. Так зірно, так гарно! Мені не треба було луччого щастя, ні в хрещика з дітьми бігати, ні в перепілки. Було мені вказує, як зірочка покотиться, або вкаже, де на небі стоїть Віз, Волосожар, Квочка

III”
― Ганна Барвінок, Русалка

“Потім вчитель плентався стежкою вздовж болота, річечки та лаского лісу до обійстя, де він зараз жив, і кожен відголос природи у вечірню годину ворохобив його збуджену уяву: стогін дрімлюги на пагорбі, квакання деревної жаби, провісниці бурі, зойки пугача або раптовий шелест крил розтривожених птахів, що облаштувалися на ночівлю в гущавині

*Легенда про сонну балку*”
― Вашингтон Ірвінг, Вибрані твори. Легенда про сонну балку. Ріп ван Вінкль. Легенда про «Троянду Альгамбри»

“Вечір


Навшпиньках
підійшов вечір.
Засвітив зорі,
прослав на травах тумани
і, на вуста поклавши палець, —
ліг.”
― Павло Тичина, Ластовенятко

“І, взявшися з бабунею за руки, вони повертають у бік запнутого вечірнім серпанком села.”
― Анатолій Григорук, Чим хата багата

“Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, і я дивлюсь, хвилюючись, навколо, — треба мені поспішати. Гості пливуть на вербових човнах, хвиля хвилю з-за Десни доганяє, часті думи з далекого теплого краю везуть мені...”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Це був чудовий вересневий вечір - тихий, безвітряний. Парк і старі будинки, пофарбовані кремовою фарбою, ніжилися у золотих променях призахідного сонця. Парк повнився звуками, а не галасом. Галасливі забави дітей і шум лондонського транспорту видавалися тихішими, ніж зазвичай, ніби помякшені лагідністю цього вечора. Пташки співали завершальну пісню дня, а звіддаля, з будинку, де жив великий композитор, лунала музика - хтось грав на піаніно

Щасливі пари”
― Наталія Ясіновська, The 101 Dalmatians

“Далекі поля рожевіли. З низин летіли в село бусли і поблискували білими крилами. Весняний вечір навівав думи.

Частина перша”
― Mykhailo Kotsiubynsky, Fata Morgana

“На дворі панував теплий літній вечір. Збираючись на спочинок, сонечко востаннє пестило землю. Обабіч дороги ніжно шуміли сосни, присипляючи мандрівників тихою колисковою. Повітря дзвеніло від багатоголосих пташиних арій, поміж гілля мерехтіли вогники білячих кожушків, а в заростях папороті походжали фазани, хизуючись своїми розкішними хвостами.

1”
― Oscar Wilde, The Canterville Ghost

“Вечори, як сиві котики,
В нас ночують у дворі,
З ними вітру теплі дотики,
Промінь синьої зорі.

Перший бавиться з дитиною:
– Люлі, спи, мале, пора. –
Другий ходить за долиною,
Ясні проліски збира.

Третій вечір в кузні дзенькає,
Лемеші кує, мов жар,
Доки шаблею тоненькою
Місяць виблисне, звіздар.

І тоді вони посходяться,
В хаті сядуть при мені, –
Мати їм дає вечеряти
Борщ і кашу в казані.”
― Андрій Малишко, Кораблик