Євген

“Всі, кого вона знала, були закохані в неї максимум місяць, та й зовсім інакше закохані, бо хотіли її обійняти, поцілувати, покласти їй руку на коліна, а один на першому побаченні схопив її і крикнув: «Будь моя!» Вигнаний, він пішов, не дуже образившись, і сказав на відході: «Я так і знав, що ви міщанка».”
― Валер'ян Підмогильний, Невеличка драма (Vivat Класика)

“Капітан корабля Богдан Полум'яний, 32 роки, астрофізик, художник, астропілот інженер-кібернетик. Його подруга Леся, 25 років, композитор, співачка, лікар, агроном, кравчиня, фізіолог. Помічник капітана, космоштурман крейсера Іван Гора, 28 років, фізик-теоретик, філософ, кіберконструктор, хірург. Його подруга Софія, 20 років, біолог, кухарка, садівниця, балерина. Головний кібернетик крейсера Джон Стіл, 30 років, механік, слюсар, музикант-скрипаль. Його подруга Любослава Добрана, 18 років, пасічниця, гінеколог-акушер, художник-модельер. Головний психолог Девананда Крішна, 31 рік, ботанік, педагог, поет, фольклорист, танцюрист. Його подруга Рея Анті, 17 років, вихователька дітей дошкільного віку, кіноінженер, співачка, спортсменка вищого класу. Головний енергетик Алессандро Реальо, 28 років, радіоінженер, вакуумотехнік, пейзажист, кінооператор. Його подруга Марія, 19 років, масажистка, гігієніст-педагог, теплотехнік. Завідуючий сектором транспорту для планетних експедицій Вано Дзоашвілі, 25 років, садівник, історик, космолінгвіст, астроном. Його подруга Тамар, 20 років, водій всюдиходів, інженер, живописець, біофізик. Завідуючий сектором міжзоряного зв'язку Карл Свенборг, 31 рік, спортсмен конструктор, музикант-піаніст. Його подруга Тереза, 22 роки, інженер-будівельник, архітектор лікар, співачка.”
― Олесь Бердник, Зоряний Корсар

“Так, ще й досі весь робітничий і простий люд розмовляє їдишем, проте доходить до багатьох конфліктів на цьому ґрунті. Зайдеш, наприклад, на пошту чи на вокзал, їдишем попросиш квиток, а касир скривить міну і не відповість.”
― Kalmen Zingman

“Потім вона уявила спітнілий келих білого сухого, сир, хамон, оливки й котнула слину. Ось чого їй справді хотілося. Не робити закупи, не крутитися по господарству („Ото така з тебе хазяйка?“ — залунав голос матері), а поринути в затишний момент мікрогедонізму, який вона мала змогу собі дозволити.”
― Віталій Дуленко, Там, де живуть книжки