Євген > Євген's Quotes

“Її [книжки] концепція, **ідея має бути зрозумілою на раз-два-три.** Підкреслюю — не факт, що простою, а саме **зрозумілою**. Інакше вона не матиме короткого шляху до читача.”
― Наталія Васильєва, Після останньої крапки

“Чому реакцію передбачити неможливо? _Тому що ризики видавничої справи здебільшого лежать у площині конкуренції за читання_”
― Наталія Васильєва, Після останньої крапки

“Типовий негативний відгук можна коротко сформулювати так: „На кожній сторінці написана маячня, яку я купив за власні гроші/витратив дорогоцінний вільний вечір!”
― Наталія Васильєва, Після останньої крапки

“Головна мета нашого перебування у мережі — **вибудувати комунікацію зі спільнотою** таким чином, щоб найближчі та найцінніші контакти перейшли у реальність. І все. **Нічого більше.**”
― Наталія Васильєва, Після останньої крапки

“Чому ваші герої ніколи не погоджуються із життєвими обставинами? Чому вам так хочеться всюди втулити хепі-енд? Чому ваші оповідання побудовані за однією схемою? Відповідь відома виключно вам.”
― Наталія Васильєва, Після останньої крапки

“За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі.”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“Словом література користується у троякий спосіб: або як звуковим словом, або як словом-образом, або як словом-терміном. [...]. Пісня [...] ставить слово у звуковий музичний ряд.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Ніколи не пишіть прозою так: „І побачив він море сліз і крови. І в морі тим...“ Отак можна писати тільки на глум, сміючись, наприклад, у фейлетонах чи в гумористичних місцях оповідань.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“...кожна новела має стільки мов, скільки є в ній дійових осіб + 1. Ця 1 є автор.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Винниченко прекрасно володів мовними засобами, і ефект їх на нас був завжди сильний і неминучий. Кожна дійова особа у Винниченка має виразну соковиту *свою* мову.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Французи кажуть: стиль — то є людина. Немає рецептів, що показували б, як виробити свій власний стиль.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Як у Польщі, в Аргентині, в Бразилії, в Канаді, в Австралії, так само є українці в Дагестані. Навіть у путівникові "Дагестан - страна здоров'я" указується певне число українців у кожному місті і в кожному кантоні Дагестану. Число, указане в путівникові, звичаєм буває невелике, бо поза межами України за українців вважається тільки людей у вишиваних сорочках, із довгими вусами і з тупими фізіономіями, що вживають у розмові головним чином слово "позаяк".”
― Майк Йогансен, Подорожі філософа під кепом

“Пам'ятаєте „Іскрівську“ пародію 1861 року на читацькі інтереси Санкт-Петербурга? Одна дама питає другу: „Ma chere, что ты читаешь?“ „Тараса Шевченко“, — відповідає та. „Ах, помню — из малороссийской жизни; там Тарас влюбляется в Шевченку — какая душка этот Гоголь“. Принаймні Олена Штакеншнейдер ніяк не могла збагнути, чому це публіка в Пасажі вітала Шевченка просто шаленими оваціями, а Достоєвського — скромними оплесками. Тільки тому, що Шевченко — мученик за правду? Але ж і Достоєвський був на каторзі!..”
― Леонід Ушкалов, Що таке українська література

“Винниченко поруч із Горьким і Купріним належав до трійки найпопулярніших авторів Російської імперії, його п'єси з успіхом ішли на сценах Берліна, Дрездена, Ляйпцига, Мілана, Москви, Парижа, Петербурга, ав 1922 році німці навіть екранізували „Чорну Пантеру“ („Die Schwartze Pantherin“). Тим часом сьогоднішній читач асоціює українську літературу початку минулого століття з Франком, Лесею Українкою чи тим-таки Коцюбинським, а от Винниченко опиняється десь далеко-далеко на маргінесах — десятиліття замовчування та цькування цього надзвичайно талановитого письменника й у Радянській Україні, й на еміграції далися взнаки.”
― Леонід Ушкалов, Що таке українська література

“Всі, кого вона знала, були закохані в неї максимум місяць, та й зовсім інакше закохані, бо хотіли її обійняти, поцілувати, покласти їй руку на коліна, а один на першому побаченні схопив її і крикнув: «Будь моя!» Вигнаний, він пішов, не дуже образившись, і сказав на відході: «Я так і знав, що ви міщанка».”
― Валер'ян Підмогильний, Невеличка драма (Vivat Класика)

“Капітан корабля Богдан Полум'яний, 32 роки, астрофізик, художник, астропілот інженер-кібернетик. Його подруга Леся, 25 років, композитор, співачка, лікар, агроном, кравчиня, фізіолог. Помічник капітана, космоштурман крейсера Іван Гора, 28 років, фізик-теоретик, філософ, кіберконструктор, хірург. Його подруга Софія, 20 років, біолог, кухарка, садівниця, балерина. Головний кібернетик крейсера Джон Стіл, 30 років, механік, слюсар, музикант-скрипаль. Його подруга Любослава Добрана, 18 років, пасічниця, гінеколог-акушер, художник-модельер. Головний психолог Девананда Крішна, 31 рік, ботанік, педагог, поет, фольклорист, танцюрист. Його подруга Рея Анті, 17 років, вихователька дітей дошкільного віку, кіноінженер, співачка, спортсменка вищого класу. Головний енергетик Алессандро Реальо, 28 років, радіоінженер, вакуумотехнік, пейзажист, кінооператор. Його подруга Марія, 19 років, масажистка, гігієніст-педагог, теплотехнік. Завідуючий сектором транспорту для планетних експедицій Вано Дзоашвілі, 25 років, садівник, історик, космолінгвіст, астроном. Його подруга Тамар, 20 років, водій всюдиходів, інженер, живописець, біофізик. Завідуючий сектором міжзоряного зв'язку Карл Свенборг, 31 рік, спортсмен конструктор, музикант-піаніст. Його подруга Тереза, 22 роки, інженер-будівельник, архітектор лікар, співачка.”
― Олесь Бердник, Зоряний Корсар

“Слухай, шукачу, ясні світанки
Зміняться вихором суму і горя.
Хто допоможе здолати безодні?
Хто всіх потвор переборе?

Поклик любові! Зброя любові!
З нею ви підете в зоряні весни.
Лиш для нікчеми це слово порожнє,
А для героя — то громи небесні!”
― Олесь Бердник, Зоряний Корсар

“Нараз від правої стіні роздався звук дзвінка телевізійного апарату. Степан Артименко повернув свій зір в той бік і вдивився в скляну тафлю, що видніла над телевізійним апаратом на стіні праворуч.
Гладка поверхня тафлі із гірського кристалу, що була ніжно білої краски, зарожевілася злегка і на ній почали вискакувати поодинокі букви, що скоротенько укладалися в слова та речення.
Степан Артименко підійшов до апарату й почав відчитувати стрічки, що виринули на кристалевій тафлі, які звичайно попереджували образ, що з'являвся на ній, коли апарат починав відзиватися.
„Астрономічна обсерваторія в Святогинні просить пана Степана Артименка до апарату“
майнуло на кристалевій тафлі прозористими, чіткими буквами.
Підійшовши до апарату Артименко натиснув ґудзик здвінка, що давав знак получення, а рівночасно його пальці застукотіли по клявіятурі апарату вистукуючи відповідь, що в той саме момент з'явилася на тафлі святошинського апарату:
— Я при апараті, хто говорить?
Записані стрічки на тафлі зникли, вона почала мінитися ріжними красками переходючи від ясно-білої до сірої й вкінці вказалося на ній нутро якоїсь кімнати й усміхнене лице чорнявого, середніх літ, чоловіка, що говорив звернений в сторону Артименка. Це можна було бачити з рухів лиця. Рівночасно озвалися слова з голосової труби, що находилася в горішній частині телевізійного апарату:...”
― Мирослав Капій, Країна блакитних орхідей

“Забулося, як богато дечого забувається на нашій земленці. Зрештою богато інших, актуальніших, може дрібних всуті річи, справ заступило її місце в публичній опінії. Це ж таке звичайне, людське.”
― Мирослав Капій, Країна блакитних орхідей

“Потім вона уявила спітнілий келих білого сухого, сир, хамон, оливки й котнула слину. Ось чого їй справді хотілося. Не робити закупи, не крутитися по господарству („Ото така з тебе хазяйка?“ — залунав голос матері), а поринути в затишний момент мікрогедонізму, який вона мала змогу собі дозволити.”
― Віталій Дуленко, Там, де живуть книжки

“Так, ще й досі весь робітничий і простий люд розмовляє їдишем, проте доходить до багатьох конфліктів на цьому ґрунті. Зайдеш, наприклад, на пошту чи на вокзал, їдишем попросиш квиток, а касир скривить міну і не відповість.”
― Kalmen Zingman

“Сльози та несподівана тривога помирили сім'ю, неначе всіх помиряюча смерть.”
― Іван Нечуй-Левицький, Кайдашева сім'я

“Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли, — говорив Карпо. — Варто було мучити себе цілий вік.”
― Іван Нечуй-Левицький, Кайдашева сім’я

“Хоч тепер і я сама щодень переходжу побіч маси нужденних псів, не звертаючи на них ніякої уваги, збайдужіла вже навіть на вид умираючих з нужди жебраків.

На все можна знечулитися, до всього привикнути.”
― Софія Яблонська, З країни рижу та опію