Iryna K > Recent Status Updates

Неможливо бісить переклад, дуже неякісний(

Мда тут треба тригер ворнінг найбільшим кеглем і мигаючими буквами: якщо вам важко читать, як на війні помирає дуже багато молодих людей, буквально всі навколо головних героїв, то краще утриматися.
Повторюся, що книжка дуже, дуже хороша, але також дуже перейобующа.

Я тільки почала читати, і вже по вуха закохалася в цю книжку, вона вгризається в серденько, як земляний бур

Аааааа ну який в біса Херсонес у XV ст до н.е.? Тоді грецька колонізація ще навіть близько не почалася, а грецьке поселення на місці Херсонеса з'явилося у 6 ст. до н.е.

Це неймовірна книжка, закохалася у неї буквально з перших сторінок

хотілося б, канєшно, аби наші видавництва практикували попередження про тригери. Раптом що - кількість сексуального насильства у цій книжці зашкалює (думає, як би його так книжково спланувати, аби хоча б пів року не читати сексуальне насильство, бо не вивожу вже)

дуже приятна поки що книжка в жанрі "давайте олюднимо відомі історичні постаті, а ще вони усі між собою знайомі і якось перетиналися!"
на епізоді, де виринає Вальтер Баньямін і його бібліотека, особливо зігрілося серденько, пішла скачала його збірку есеїв, почитаю потім)

Вже на першому розділі з оглядом літератури і методологією авторка мені страшно подобається, прямо хочеться покликати її на каву і 5 годин обсуждать її дослідження!

Ближче до кінця авторка вирішила не заморочуватися і просто всіх убить, ну шоже, вона художниця, вона так бачить (чучуть б'ється головою об стіну)

Читаю і думаю: як же добре, що нам не доведеться жити поруч і вперемішку з руснею, не доведеться переживати і осмислювати те, що вчорашні сусіди, колеги однокласники мовчки дивилися на геноцид і концтабори (або й брали активну участь у цьому), що можна буде побудувати стіну на кордоні і не думати про "примирення" і "загоювання ран".

Поки го мені найбільше нравляться частини про теорію і практику перекладу)
Загалом досить цікава ідея цієї перекладацької магії (срібло реалізує "зміст", який губиться при перекладі між мовами, і відповідно до цього змісту змінює світ навколо), але решта... Якось дуже просто, чи шо, авторка, як на мій смак, трохи надто тицяє в обличчя характерами і подіями, аби ну вже точно-точно зрозуміло було, що відбувається

Дуже-дуже впізнаваний людський тип - цей головний герой, сільська частина мого дитинства була повна таких (і мій дідусь в чомусь схожий був).
Досить інтенсивне переживання від цієї книжки - коли головний герой тобі глибоко несимпатичний, як і світ, частиною якого він є (цей традиційний і традиціоналістський сільський світ, задушливий для одних, простий і зрозумілий для інших), але ти водночас дуже емпатуєш йому.

Dark as fuck, гарно стилізовано і водночас неможливо сприймати серйозно - одного з героїв звати Gaylord, щоразу бачу і ржу, весь пафос пропадає)
А взагалі у цій книжці є дві мої любимі речі - книжки (багато книжок, багато референсів і цитат у тексті, бібліотеки мммм книиижечки) і геї).
Втім, щось (форбодінг, кошмарні таємниці, кріпота (містична і соціальні)) підказує мені, що тут не буде HEA, і я наперед засмучена(

He smelled of a thousand secret worlds, of rabbit-holes and hidden doorways and platforms nine-and-three-quarters, of Wonderland and Oz and Narnia, of anyplace-but-here. He smelled of yearning.

There have only ever been two kinds of librarians in the history of the world: the prudish, bitter ones with lipstick running into the cracks around their lips who believe the books are their personal property and patrons are dangerous delinquents come to steal them; and witches.

Читаю речення - гуглю слово з middle english, читаю абзац - пів години сиджу у вікі.
Це імєнно книжка для людей, які не шукають легких шляхів

Під кінець книжки авторка втомила пафосом і елітизмом((( відчуваю потужний вайб тих самих Днів Турбіних, які вона так суворо критикує, тільки іншою мовою. Дуже багато (забагато) про еліту, провідників і геніїв, яких не цінує і не розуміє нарід.

Вдруге за тиждень (спочатку на ТПГ, тепер тут у Агеєвої) читаю про дискусію щодо "графоманів-спекулянтів" і що Хвильовий писав про масову літературу, і думаю, як би на це подивився Бурдьйо.
Бо якщо єдина рецепція масового мистецтва і нових механізмів культурного виробництва - це зневажливе пхикання і віншування Зерова за те, що той був такий ерудований, здається, імхо ми багато втрачаємо у розумінні важливої доби

У цієї книжки неправильний підзаголовок, він мав би бути "есеї про те, як українці і українки ненавиділи і зневажали русню". Максимально русофобська книжка, і попри те, що в ній мало чогось нового для мене по фактажу, атмосфера дуже нравиться))