christty > Recent Status Updates

ваааау
прикольно

І чому – продовжую я тепер додумувати його думку – нам в Україні конче потрібна була аж ціла «гаряча» війна для того, щоб ми нарешті прочитали Шевельова – і зрозуміли, що він, власне, ціле життя намагався нас про неї попередити (якщо не прямо підготувати!)?..

навіщо писати книгу про Лесю Українку, якщо на перших сторінках не згадати про пікантні сцени між нею і Ольгою Кобилянською
правильно? правильно
от і я так думаю

Сьогодні один боєць випадково наступив на кошеня, воно ще не померло, але було зрозуміло, що мучатиметься. Я спокійно взяв лопату й зі словами «пішли, закопаю» попрямував у поле. Уже потім усвідомив, що я був готовий добити нещасну тваринку. Жахнувся.

Антон. Саша ж в курсі, да?
Тьотя Шура. Саша?
Антон. Саша. Мер. Жора.
Тьотя Шура. Немає його. Убили.
Антон. Як убили?
Тьотя Шура. Убили.
Антон. Сашу?
Тьотя Шура. Да.
Толік. А Жору?

😁

Царство небесне, — говорить тихо одна з жінок.
Царство небесне, — теплим хором відповідають їй усі.
Царство небесне, — думаю я. — Хороший початок вірша.

Так і є: наші діти добре знають ціну громадянству,
діти, які, обираючи між довірою та безпекою,
відтепер завжди обиратимуть
сухий підвал бомбосховища

оплакують місто, яке бореться і не здається.
оплакують місто, наповнене мужністю.
плачуть і не розуміють,
звідки стільки любові в тих,
кого ніколи не любили

«Район Д» Андрія Чеха з оповіданням про ОУН І УПА надихнув мене повернутися до цієї книги, в особливості перечитати розділ перший про український визвольний рух та його спадкоємців 👏🏽

- Як звати твого хлопця? - запитав я.
- Андрій.
- Дебільне ім'я.
- Нормальне. Не поводься так.

..Ми не бачилися десять років. Рівно десять.

- У мене син, дружина, - поділився я.
- Клас! Як звати?
- Андрій.
- Хороше ім'я.

юристи йдіть нахуй

ЯК ЦЕ МИИИИИИЛООО 😭😭💔

бля або зі мною щось не так, або рівень англійської тут с3 мінімум, кожне п'яте речення через перекладач, ну йомайо кристина зберися дочитай нарешті

Я дивився на обрій, що палає, і нічого не відчував. Розумів, що дивлюся в бік свого рідного міста, яке перетворюють на руїни. За моєю спиною — сотні біженців, частина з яких, напевно, вже не повернеться до своїх домівок, бо домівок нема.

Лише краєчком мозку я розумів, що нескоро крига на душі почне давати тріщини та танути крізь очі.
Коли все вщухне. Якщо все вщухне.

Я тупо дивився діду в спину, радіючи, що він хоча б на волі. Тут же розізлився на цю думку. Як там, щоб зробити людину щасливою, треба в неї щось забрати, а потім повернути? Наприклад, свободу. Суки.

боже мій..
здогадувалася, але щоб так 😭💔

останні глави чисто: смотря какой fabric, смотря откуда приходят fabrics, смотря сколько details в пиджаке 💅🏼

Я точно не врятую вас і навряд чи якось допоможу. Але в будь-якому разі я заповню вашу ніч безсонням. Це радіо для тих, які

дійшли до межі

забились у глухий кут

не бачать нічого попереду

не сплять уночі

не хочуть спати вночі

взагалі ніколи не сплять

не сплять і думають

нерухомо лежать із відкритими очима

У Вірджинії Вульф є сестра, ще й така талановита художниця?!? Це, мабуть, найгірше почуття, триматися в тіні близької людини, маючи настільки сильні роботи і великий потенціал

Це не книга, це окремий витвір мистецтва. Так владно поєднувати пречарівне оформлення, цікаву !цінну! інформацію і такий якісний друк.

пункт перший: якщо Ви спускаєтеся в Підземний світ, то ніколи не замислюйтеся над правилами безпеки, триголового пса і магію, яка його охороняє. краще одразу пірнайте в темну річку, не знаючи нічого про цю частину світу, щоб щось містичне схопило Вас на низ і Ви опинилися на межі життя і смерті

пункт другий: якщо у Вас нема прихильності Бога Мертвих, який встигне Вас врятувати, краще не читати пункт перший

A twenty-eight-year-old-man who still lives with his mother and can’t even potty train a puppy has no business falling for a woman with a three-year-old who has special needs.

That fact was made painfully clear to me when Charly nearly got run over and dog-bit in the one hour she was with me.

САМЕ ТАК, ТОМУ ВІДПУСТИ ЇЇ І ЗАБУДЬ НАХУЙ

чуваку 28 РОКІВ, а він живе з мамою, не може сам за собою прибрати, накласти собі ВЖЕ ГОТОВОЇ їжі І ДИВУЄТЬСЯ ЧОМУ ДІВЧИНА З ДИТИНОЮ З ІНВАЛІДНІСТЮ НЕ ХОЧЕ БУТИ З НИМ РАЗОМ?

ще краще! він по приколу бере цуценя, але не може впоратися й з ним!! при чому в попередніх главах писалося, що він цілими днями на роботі,а в цій мама прибирає за собакою калюжи. безвідповідальність вищого рівня.. коли там кінець?

«I mean, who doesn’t like the excitement of being pursued? Not by a predator, obviously».

I'm already sick of it 😭

нехай у всіх, хто бачить це повідомлення, рік буде сповнений гарних книг, бажання і часу читати, і великої кількості грошей, щоб вистачало на усі бажанки. амінь

серце настільки тяжіє від болі, що довелося спустошити запаси корвалменту. вже і не впевнена, що стане сил дочитати до кінця..

«А потім не раз питав себе: чи є в раю хліб? Якщо хліб у раю був і його роздавали ангели, то я ладен був хоч тієї миті туди відлетіти».

Вони затулили роти руками, щоб не вирвалося бодай слово, й у німому вереску просили в Бога прощення.
А святі мовчали. Ісус мовчав. Матір Божа теж не зронила жодного слова.
Я задер голову до неба й думав, чи бачить це Бог. А Бог теж мовчав.

«Це правда. Я справді не уявляю свого життя без книг, без слів і літер. Без історій, захованих у палітур­ки. Хоча й електронні книжки нічим не гірші. Навіть кращі, бо ж вони не забирають багато місця в напліч­нику й важать рівно стільки, скільки один планшет. Мені подобається носити в рюкзаку мільйони книжок. І нескінченну кількість літер».

тут хоч би до наступного Різдва її домучити, не кажучи вже за це

МІЛЬЯРД РОЗДІЛІВ ПО ТРИ СТОРІНКИ sos death help рain stroke

(ладно, оці листівки від мета дуже милі, тому я на деякий час продовжу заплющувати очі на гіперкороткі незмістовні глави)

але якщо вони розійдуться ще раз, то я за себе не відповідаю