Юрій Мисів

“Як ви знаєте з развлєкатєльних програм тіпа “Вечірний квартал” або “Від пацанки до панянки”, ми живем в епоху крізісного постмодернізма. Причому постмодернізм - це така сволоч, яка від крізіса тільки крепчає та жирок нагулює. Ми не будем глибоко внікать в його медичну карту, дєлать аналізи цієї зловонної крові. Хватить наразі одного тіко поріцанія й визнання болісного факту, шо у потвори був папашка - парєнь з похожим іменем, тіки без префікса “пост”. Як і у всіх батьків і дітей, між ними куча муток і нєпоняток. Нема порозуміння, хоч і одна природа. Ключ до цієї взаємної сліпоглухоти достаточно простий: валяється він в ящику, де гризуть друг другу горло мета і засоби. От що це значить у контексті світової літератури.

Візьмем, наприклад, яблуко. Модерніст пєрвим дєлом шукає ті нові непожовані срєдства виразності, шоб розказать про яблуко необично. Щоб, значить, яблуко постало перед читачем як зовсім нова, не знана раньше вєщь. Це позволяє ярчє й повніше, красочніше і точніше розкрити свойства й суть яблука, которі, в общєм-то, загальновідомі та незмінні. Тут все діло в ракурсі, в освітлені, в підході до снаряда. І всі ці різномастні ухіщренія - вони ж всі тіки ради яблука. Яблуко і його історія лишається і смислом, і метою.

Тепер подивимося, шо дєлає постмодерніст. Постмодерніст талдичить про те, як вопщє можна розказувать про яблуко, і що це можна дєлать і так, і сяк, і в кувирку через історію культури, і путьом текстотравлення і через текстовиділення. Притому саме яблуко, правду кажучи, постмодерніста не інтересує. Постмодерністу згодилася б вмєсто яблука й осліна какашка, виваляна в стразах, без разніци. Йому аби сверкало і щоб публіка восторгалась красотою ігри. Довбані хіпстери.

На цьому прикладі ми наглядно бачимо, що надмірність постмодернізма - суть естетитична девіація, возведена в норму самим цейтгейстом* (*духом часу). Нового значення чи бачення яблука ви од цієї публіки не дождетесь. Для них весь світ - то ігрова площадка, а яблука - то оберемок всяких різноправних ідей, з яких можна виплітать косічки, щоб получився модний лук. Довбані хіпстери.”
― Михайло Бриних, Шидеври світової літератури. Том 1