Дарина Березіна > Recent Status Updates

Отже, героїня з тривожним розладом Надія К. отримує поштою невідомо від кого невідомо ким написану книжку "Життя й таємниці Надії К".
"Хай хто б прислав цю книжку, він чи вона зробили її щасливою", пише автор.
Wait.
Людину з тривожним розладом? Зробила щасливою отримана хз від кого брошура про себе, кохану?
Сіріослі?

Як чернетка-епізодник для роману - чудово.
Як роман - ...

Пересічний детектив на один раз. Пристойний переклад. Але того, хто вирішив так оформлювати діалоги, - бити. Ногами.

"Підійшовши до столу, Ганну охопив легкий острах".

Ееее... Редакторе, агов?!

"Ми з Фатімою обидві підводимо очі і бачимо Тею в темних окулярах і з червоною помадою на губах, яка знавісніло крутить головою навсібіч".

У помади є голова?!..

Перша моя спроба прочитати цю книгу була кілька років тому. Тоді я відступилася на тридцять-якійсь сторінці через те, що переклад здався мені нечитабельним.
Потім мені трапилися "Поворот ключа", "Смерть місіс Вестевей", "Один за одним" - які читалися "на одному подиху". Попри те, що їх перекладала та сама людина, що у "У лісі...".
Тому я вирішила дати "Лісу" другий шанс.
Але, відчуваю, що скоро не витримаю.

Щось у мене є вкрай стрьомне передчуття, що фінал кожної з книг трилогії розбиватиме мені серце все на дрібніші друзки. І що під завісу третьої ніхто з компанії не виживе.
(За Пилипом сумуватиму найдужче, авжеж)
Ні, спойлерів не читатиму принципово. Але отаке вчувається.

Так не буває. Ні, слово честі, так не буває! - провалитися раптом у свої 11, коли вперше читала - з головою пірнувши в роман - " Трьох мушкетерів".
Аби лишень не наврочити й автор не розчарував.

"Донька Медея. Вона перетворювала на золото все, до чого торкалася".

WTF.

Це не просто погано - це просто-таки зразково погано.

Це феноменальна книга. Ні, серйозно, феноменальна.
Я такого ще не бачила, щоби авторка не вміла ані в світобудову, ані в структуру, ані в узгодження сюжетних ліній, ані в фокальність нарації, ані в харизматичних героїв, ані в гумор, ані в діалоги, ані в портрет-пейзаж...
І росіянізми. Жменями. На кожній сторінці.

У фокалізацію авторка не вміє зовсім. Наратив сказився.

Ів стояв, лише дико стріляючи очима.

🤣

Вона встала і затарахкотіла аргументами і претензіями

🤐

Дівчина охоче розвивала еротичну фантазію, коли почула в голосі кавалера дивні нотки

🧐

М'які подушки обіймали її, відганяючи усі негаразди геть.

🤔

Ка не знала, хто займається купанням, але зранку всі немовлята сяяли чистотою і, переодягнені, чекали потенційних батьків. Вона подумки подякувпла янголам-купальницям...".

Купальниця - та, хто купається. (Великий тлумачний словник).

Щодо "сяючих" немовлят краще промовчу.

Детективна лінія дуже слабенька.

"Худі Ольжині руки висіли на шиї подруги щільним замком".
Редакторе, де ти?..
Якби не отакі от "щільні замки", книга була б пречудова.

Важка книга.
Але що швидше суспільство припинить репродуктивний тиск на жінок, то менше буде таких історій.

Несподівано класна книга. Якщо автор подужав втримати той самий рівень до фіналу - це буде просто дивовижно. Після розпіареного "Корсо", який страшенно розчарував, це - раптово! - наче ковток повітря.

Конче актуальна для мене цитата, зважаючи на бісів карантин і заморожені через нього перекладацькі проекти.

"В американській Конституції записане право людини на щастя. А мені хоча б на роботу. Є ж якась юридична сітка моїх прав?"(Л.Костенко).

"Наступної миті пробудження докотилося до нижньої частини тіла" - WTF?