Rosava Doshchyk

“В ідеологічних текстах теж ніхто не приховував, що російська мова таки рівніша. Мовляв, те, що всі мови в Союзі начебто рівноправні, не означає, що вони виконують однаковий об'єм суспільних функцій, бо ж у деяких і писемність не так давно з'явилася, та й, правду кажучи, російська накопичила надто великі багатства, аби її вважати рівноцінною з іншими. Тому мови СРСР «взаємозбагачуються». Був, правда, один незручний момент — цей «благотворний» взаємовплив виглядав як цілком односторонній процес. Російська відвойовувала собі простір, забираючи його у національних мов. Цей процес мило називався «взаємодопомогою» та навіть «розподілом праці». Дуже дбали, аби національні мови не перетрудились.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія

“...ми любимо нових людей у нашому житті саме за те, що вони ще нічого не знають про нас і нічого про нас від нас не чули.”
― Віра Курико, Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька

“— Як часто ти їси картоплю?
— Коли не їм гречку.”
― Павло Пігуль, Вбивство на Перунів день

“— Це дурна затія, — суплячись, відповіла та.
— Чудово. Тоді ми неодмінно маємо втілити її в життя!”
― Наталія Довгопол, Шпигунки з притулку «Артеміда»