Rosava Doshchyk

“— Це дурна затія, — суплячись, відповіла та.
— Чудово. Тоді ми неодмінно маємо втілити її в життя!”
― Наталія Довгопол, Шпигунки з притулку «Артеміда»

“В ідеологічних текстах теж ніхто не приховував, що російська мова таки рівніша. Мовляв, те, що всі мови в Союзі начебто рівноправні, не означає, що вони виконують однаковий об'єм суспільних функцій, бо ж у деяких і писемність не так давно з'явилася, та й, правду кажучи, російська накопичила надто великі багатства, аби її вважати рівноцінною з іншими. Тому мови СРСР «взаємозбагачуються». Був, правда, один незручний момент — цей «благотворний» взаємовплив виглядав як цілком односторонній процес. Російська відвойовувала собі простір, забираючи його у національних мов. Цей процес мило називався «взаємодопомогою» та навіть «розподілом праці». Дуже дбали, аби національні мови не перетрудились.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія

“— Це ти на районі так битися навчився?
Саня кивнув.
—Я завжди книжки любив читати. Вдома грошей сильно не було, тому ходив у бібліотеку. Пацани ж у дворі були більше по футболу. Якось перестріли мене й відібрали рюкзак із книжками й новим номером «Класу». Порвали журнал у мене на очах, відпиздили. Наступного разу замість книжок я поклав у рюкзак цеглину.
— Ого, — зітхнув Матвій. — Співчуваю. Таке ні з ким не має траплятися.
— Ага, тому потім був бокс у школі, а з роками я сам на сам розібрався з кожним, хто тоді порвав той «Клас». Вони вже й не пам'ятали, чого я на них так визвірився, а от я прекрасно пам'ятав.”
― Павло Пігуль, Вбивство на Перунів день

“— Як часто ти їси картоплю?
— Коли не їм гречку.”
― Павло Пігуль, Вбивство на Перунів день