Valentyna Klymenko

“Ацвут, печаль — перепона на шляху до Бога. Тягар, який людина власни-
ми руками вішає собі на шию, прибиваючи себе до землі. Від цієї ваги, від
розпачу через власну тілесність, невиправність, через свою безнадійність
і гріхи плоти голова людини схиляється так низько, що очам недоступним
стає світло Господа.
Печаль слід відрізняти від гіркоти, мерирут. Мерирут — це смуток лю-
дини через її віддаленість від Бога. Гіркота цілюща, в ній — прагнення до
Небес. Печаль несе в собі безнадію і бездіяльність, апатію та мертвотність.”
― Софія Андрухович. Амадока

“Я ніде зроду не бачила таких великих зразків городовини, як у Китаї. Головка капусти -- справжнє головище!- сягає півметра у промірі. А огірки, кукурудза, помідори, гарбузи! Брак мені нових прикметників, щоб виразити моє захоплення. Мовби це не з землі вони виростали, а з самого людського серця, напувані кров'ю! А який смак, соковитість, вигляд цієї городовини! Коли глянеш на рясні рівненькі грядки, де одна рослина виштовхує та перевищає другу, справді трудно повірити, що це не чудо, що це не діло геніїв, а звичайних неграмотних, "темних" китайців. Вони, може, і темні поза межами своєї землі, зате свою землю збагнули краще за інших "освічених" народів. Чи це також не один із ступнів культури?”
― Софія Яблонська, З країни рижу та опію