Юлія Бернацька > Recent Status Updates

Головна героїня дізнається про криваві жертвоприношення, які відбуваються в гуртожитку братства і настільки налякана, що тікає з міста, в той же час залишаючи свою п'яну в драбадан подругу сплячою на дивані у вестибюлі цього ж гуртожитку. Навіть до кімнати її не відвела, бо, цитую, "будити її було б зайвим". З такими друзями як Ада, ворогів не треба.

Попередніх (неозвучених) претензій не забираю, але стало краще і мені тепер цікаво.

Здається, я дуже сильно промахнулася з цією книжкою, бо щойно дико крінжанула з прологу і щось тепер не маю сильних надій, що далі буде краще.

"- Що ти, як ти? Як життя в петлі?"

поза контекстом, типовий смолток українців

"На світанку вже у своїй орендованій квартирі на Волошина Летиція почала оповідати йому своє життя, адже ми любимо нових людей у нашому житті саме за те, що вони ще нічого не знають про нас і нічого про нас від нас не чули."

яка ж шикарна книжка, просто кайфую

Не дивлячись на жорстокі вбивства, я готова класифікувати цю книжку, як "комфортне фентезі" лиш за те, що героїня отримала в спадок хату, де холодильник сам наповнюється продуктами та не треба платити за комуналку.

"Вона дуже розумна, не на свій вік"

такі фрази викликають бажання стріляти на звук

от же ж сучка

" Я завжди питала себе, чи здасться мені гарним власне фото, якщо забуду, що це я."

як удар у піддих, але як же гарно це речення поєднує дві основні проблематики цієї історії🤌

Я, кожного разу, коли з'являється Влад:

Той випадок, коли книжка затягує в себе з першого рядка.

Нуднішого персонажа, ніж Гомер Криниця ще треба пошукати, звісно.
Краще б ця книжка була про Мелоні.