Julia Yepifanova > Recent Status Updates

Та це ж просто різдвяний скарб! Мова і гумор пречудові.

Взагалі не люблю горори та містику, але зупинку свою ледь не проґавила))) красиво і атмосферно пише Олексій Жупанський. і не безглуздо (що вздовж і поперек у жанровій прозі)

За перші 20 відсотків книги авторці вдалося дуже щільно приліпити мою долоню до лоба (ага, рука-лице). Наче у книзі мінімум якихось загальних описів побуту, і можна лише здогадуватися, що і коли відбувається (схід-центр України кінець 2021-го), але воно створює картину, яку можна собі уявити тільки, якщо виключно літаком над Україною літав, та й то років тридцять тому. Але пишуть, що далі буде, то ж я тримаюся

Залишилася остання зала.
Страшенно хочеться її пройти.
Страшенно не хочеться виходити з Музею.

Блін, знову: автор дуже приємний, а текст - ні. Це не говірка, не суржик, не діалект, от чесно, це - знущання. Мені на якійсь главі здалося, що зараз щось зміниться, але то автор лише на декілька абзаців забувсь.

Ого-го-го! Оце мені Всесвіт приніс справжній подарунок. Мені дуже подобається. Дізналася про Анну Грувер вчора о 21-00, а сьогодні вже передзамовила її другий роман, про який прочитала на суспільному. Як я люблю такі співпадіння!

Як же це добре написано!

Вау!

За двадцять хвилин читання, вже кілька разів ковтнула всередину грудки з горла.
Однозначно - це для мене книга року.

Неймовірна робота Ярослав Стріхи!
А сама книга - це одна з небагатьох історій, яку не хочеться закінчувати читати. В цьому тексті хочеться залишитися назавжди. Зараз для мене це особливо зворушливо. Неймовірна вдячна Темпорі, Богдані, Ярославі та всім причетним до появи Книги українською. Мільйон сердець!

Це тільки мені важко йде наш переклад? Може тут ще хтось страждав так само як і я? І я ще не можу сформулювати чому. Хіба що фонетично все важко навантажено: "сміюся, щоб притлумити відгомін того відчуття, що не полишало відтоді" От спробуйте це вимовити!

А що таке "русская народная сказка"? А оце за вікном у нас. Чернігів, Березень 2022

Яка шикарна атмосфера (хоч я не люблю, коли тексти називають атмосферними - це ні про що). Лісництво, фінська глушина, председатель товариства мисливців відходить від справ, але напередодні зустрічає вовка-одинака. Це не про протистояння людини і природи, не про якісь славні мисливські будні. Це щемка розповідь про сенс життя і про пошуки свого місця в ньому, місця, яке вже відбулося, але його потрібно ще відшукати.

Це дуже класно

Найгірший вибір на Новий рік, але ж, який рік, такі і книги
З одного боку в мені крутиться багато матів
З іншого боку - це саме та парадигма, з якої я вилупилася
і вона хуйова
А найгірше це те, що нічого не змінилося на краще, тільки ще трошки на гірше і страшенно притягнулося до полюсів.

Вау!!!! Слухаю на Абук, неймовірно. В мене тепер новий the most Sexyman від літератури.

I can't understand, who is broken: Cunningham or I am.
Unpleasant reading and he was my favourite (((
Same style, but another point of view.
and great russians again, it seems, they are everywhere and killing without difficulty and are more and more admired for their particularity

Приєдналася до нашого тижня читання Хвильового. Поки важко йде, я явно не в темі і треба пошукати, на що спиратися, щоб зрозуміти цей постмодернізм (це на мою уяву, в дослідженнях - модернізм)

"Марк говорить, я хочу моє колишнє життя, хочу, щоб батько повернувся додому, я хочу, щоб все було, як раніше. Тільки моєї свободи більше не існує, ти маєш це зрозуміти, мамо, не буде ніякої свободи, на яку ми сподівалися, якої прагнули, до якої їйшли, якщо ми здамося їм. Я більше не можу жити так, як раніше, єдина свобода яка мені залишилася - битися" Марк, тиждень тому йому виповнилося 17, переклад мій

Барбра Страйсенд (!) як оповідач вельми на рівні! Їй 21 і її не дуже хочуть брати на роль Фанні Брайс ("Смішна дівчина"), тому що в другому акті героїні 36 років і постановник не впевнений, що Барбра достатньо зріла для ролі. Барбра викликає свого старого вчителя акторської майстерності і вони ламають голову, як передати зрілість. І находять! - зріла жінка не робить зайвих рухів. Історія звичайно глибше і цікавіше))

Індик кричить нелюдським голосом, кури лупцюють крилами по обличчю. Давно вже хочеться прочитати чийсь recap і не мучитися

*рекомендовано для розширення словникового запасу*, або "я відгадаю автора з трьох букв, якщо це Софія Андрухович". в Амадоці мене це трохи дратує (але не настільки, щоб сказати, що сюжет мені не цікавий), а в Феліксу Австрії навпаки скоріш подобалося, хоча як на мене десь половина словесних хвиль і там, і там перекочує хороший текст ближче до графоманського, але ж це суто моє враження.

місто моє називає автор Дніпропетровське (вже завтра поїду до Дніпропетровського), а моя подружка чомусь мені намагалася пояснити, що це, мабуть, якийсь "жаргон" і ходила щось гуглити;
і чоловік, і дружина - це "дружина". "Місто" твір сильніший, а от для школи "Невеличка драма" - кращий", - казала я тридцять років тому, згодна з собою

навіщо я це читаю???

В будь якому разі це не те, що вам здається. Мені подобається!

Дуже приємне слухання (бо я слухаю на Абуку). Так і хочеться сказати авторові: "який же ви хороший".

Це стовідсотковий розйоб (розйоб - це те що розриває твою душу). Неймовірний текст. Кожне слово моє, просто кожне.